Зелене добриво або СИДЕРАТ
Зеленим добривом (Сидератами) називають оранку зеленої маси бобових рослин (сидератів), які були попередньо вирощені на самому полі. Це робиться з метою збагачення грунту азотом і органічними речовинами. В якості сидеративних рослин використовують однорічні або багаторічні люпин, буркун, сераделлу, озимий горох, чину і т.п. Як відомо, бобові рослини за допомогою їх бульбочкових бактерій можуть фіксувати азот з повітря. Завдяки даній властивості, грунт збагачується пов’язаними сполуками азоту.
Вирощування бобових сидератів з 1 га дадуть 40-50 тонн зеленої маси, яка буде містити 150-200 кг азоту. В кількості азоту, одна тонна такої зеленої маси рівноцінна одній тонні гною.
Після оранки зеленої маси сидератів у грунт, органічні азотисті сполуки переходять в мінеральну форму. Ними і живиться наступне покоління рослин. Ефективність використання азоту від зелених добрив в перший рік застосування може бути в два рази вище, ніж використання гнойового азоту.
Добре розвинена і глибоко проникна коренева система бобових рослин здатна витягувати поживні елементи з нижніх горизонтів грунту. Також, вони засвоюють фосфор і інші поживні елементи з важкорозчинних сполук. Таким чином, заорана і вже розкладена рослинна маса сидератів збагачує орний шар грунту не тільки органічною речовиною і сполуками азоту, але і кальцієм, фосфором і калієм.
Завдяки зеленому удобрення збільшується вміст гумусу в грунті, підвищується вологоємність, посилюється мікробіологічна діяльність, поліпшується структура грунту і її поглинальна здатність. Як результат, значно підвищується родючість грунту і урожай наступної культури рослин.
Тривалість дії сприятливих властивостей зеленого добрива залежить від кількості заораної маси сидератів.
З метою досягнення хорошого врожаю зеленої маси бобових рослин, підвищення закріплення азоту повітря в бульбочкових бактерій і максимального накопичення його в грунті, необхідно застосовувати вапнування кислих ґрунтів, вносити фосфорні та калійні добрива (45-50 кг на 1 га).