Хвороби сої (частина 3)

Третя частина статті, де розглянуті основні захворювання сої, їх симптоми, джерела інфекції та інша корисна інформація.

ПОШКОДЖЕННЯ БІЛЬШ РОЗВИНУТИХ РОСЛИН

Пошкоджуються трійчасті листки – проїдаються наскрізь або грубо об’їдаються (часто залишаються тільки жилки) різними видами гусениць з родин совок, хвилівок, п’ядунів, ведмедиць, листовійок.

Гусениці живляться відкрито на поверхні листя, грубо об’їдаючи або скелетуючи листя. Найбільш розповсюджений на листі сої багатоїдний шкідник – гусениця совки-гами(Autographa gamma L.). Метелик рудувато-коричневий з сіруватим відтінком, у розмаху крил 40-48 мм. Гусениця довжиною до 32 мм, 12-нога (черевних ніг – три пари), забарвлення тіла мінливе – найчастіше зелене або зеленувато-жовте, вздовж спини – широка сіро-зелена смуга з вузькими жовтуватими бічними смужками, а по боках тіла – поздовжня блідо-жовта смуга. В Україні є повсюдно, розвивається в 2-3 поколіннях.

Шкодять також гусениці метеликів з інших родин. Серед них хвилівки – гусениці 16-ногі, густо вкриті довгими волосками, зібраними в пучки; на 1-му і 2-му сегментах – волосяні китиці з довгих волосків. Гусениці п’ядунів мають 2 пари черевних ніг – на 8-му та 9-му сегментах. У гусениці щавелевої стрільчатки волоски зібрані в пучки у вигляді зірково-волосистих бородавок, дорзальна смуга чорна, на білій бічній смузі – червоні плями.

На рослинах можуть бути помітні павутинисті гнізда, в яких живляться гусениці американського білого метелика Hyphantria cunea Drury. Гусениці молодших віків світло-жовті, голова, грудний щиток і грудні ноги чорні, вздовж спини – два ряди чорн их бородавок з короткими білими та довгими чорними волосками, по боках – чотири ряди.

Дорослі гусениці довжиною 30-40 мм, зі спини оксамитово-коричневі з чорними боро­давками, по боках тіла – жовті смуги з помаранчевими бородавками з чорними і світлими волосками, живляться на листі відкрито. Звичайно американський білий метелик пошкоджує посіви сої, що межують з лісосмугами, де розвивається основна маса шкідника.

Гусениці листовійок живляться не відкрито, а в листовій трубці, для чого вони загинають нагору і скріплюють павутинкою край листа, або ж з’єднують за допомогою павутини декілька листків разом.

Звичайний павутинний кліщ в Україні поширений в усіх областях, найбільш численний на півдні. Зустрічається декілька близьких видів павутинного кліща роду Tetranichus (T. turkestanicus, T. urticae, T. telarius, T. similis) дуже подібних за зовнішніми ознаками. Найбільш поширений чисельно переважає інші види T. turkestanicus (туркестанський кліщ). Павутинний кліщ є поліфагом, він відмічений на більш ніж 40 видах рослин, пошкоджує овочеві, баштанні культури, сою та квасолю. На сої поширюється у червні – вересні від фази бутонізації до повної стиглості.

Самка кліща – довжиною 500-600 мкм з 4 парами ніг. Тіло непочленоване, яйцевидне, зверху знизу опукле. Покрови тіла м’які, безбарвні або світло-зеленого чи жовтуватого кольору, з чорними плямами по боках черевця; очі червоні. Зеленкувате забарвлення покровам тіла кліщів надає хлорофіл, який поглинається кліщами разом з клітинним соком в процесі їх живлення. Зимуючі самки червоні. Самець у два рази менший за самку (до 300 мкм), тіло у нього подовжене, різко звужене до заднього кінця, світло-зеленого кольору.

Яйце має правильно-сферичну форму, нещодавно відкладене – безбарвне, пізніше зе­ленувато-жовте з добре помітними червоними очами зародка, діаметром 130 мкм.

Личинка округлої форми, з 3 парами ніг, зразу після відродження – безбарвна, після живлення – блідо-зеленкувата, довжиною 190 мкм. Німфи більші за розміром (240-360 мкм), з 4 парами ніг, зеленувато-жовтого кольору, з чорними плямами по боках тіла. Зимують тільки самки: невеликими колоніями на бур’янах, під опалим листям та після­збиральними рослинними рештками, в тріщинах кори дерев. При весняному потеплінні, за температури +12-13°С, кліщі залишають місця зимівлі і мігрують на бур’яни на узбіччі полів, де живляться і, розмножуючись, утворюють великі колонії. Пізніше кліщі переміщаються на сільськогосподарські культури, в тому числі і на сою (мігрують або переносяться вітром).

Колонії кліща розміщуються на нижньому боці листків сої під тонким павутинним покривом. Імаго та личинки висмоктують з листків сік, внаслідок чого в листі різко посилюється транспірація, порушується водний баланс, знижується кількість хлорофілу, ксантофілу та каротину, призупиняється фотосинтез. Зверху на пошкоджених листках спочатку з’являються знебарвлені плями, які потім зливаються, листки жовтіють, буріють, засихають передчасно обпадають, особливо під час спеки.

Доросла самка кліща живе до 40 днів, кожного дня відкладаючи на нижній бік листків від 3 до 8 яєць, всього в середньому 100-160. З підвищенням температури інтенсивність яйце-кладки підсилюється. Кліщ розвивається 10-25 днів, проходячи за цей період фази яйця, личинки, німфи та імаго. Для повного розвитку одного покоління необхідна сума ефективних температур 182° (вище холодового порогу +7,8°С). Протягом вегетаційного періоду, в залежності від погодних умов, кліщ може дати до 10-12 поколінь.

Розвиток і розмноження павутинного кліща залежать від температури, вологості та кормових рослин. Оптимальною є температура +29-31⁰С, при якій швидкість розвитку кліща близька до максимальної, і розвиток від яйця до дорослої фази закінчується за 7,5-9 днів з порівняно невеликою смертністю особин. При цій же температурі найбільш висока і плодючість самок. Оптимальна вологість для кліща знаходиться в межах 35-55%, при такий вологості відбувається найбільш активний розвиток, відмічається більша плодючість самок. Підвищена вологість (вище 80%)  пригнічує розвиток і розмноження павутинного кліща. Чисельність кліщів на сої зростає до серпня, а з вересня, внаслідок погіршення погодних умов, вона знижується. Зміна кольору самок з зеленої на червону і відхід їх в місця зимівлі відбувається поступово з середини вересня до кінця жовтня Самки зимують заплідненими, самці та личинки гинуть.

Шкодочинність. Внаслідок обпадання пошкодженого листя рослини не одержують достатньої кількості живильних речовин для утворення генеративних органів, в результат чого на сої спостерігається обпадання та недорозвиненість квіток і бобів. Підвищена шкодочинність відмічається у жаркі посушливі роки, оскільки за таких умов збільшується кількість генерацій шкідника. Шкодочинність залежить від стану рослин і сорту, а також від ступеня і часу зараження кліщем. При поганій агротехніці рослини відстають у рості і у випадку пошкодження кліщем знижують урожай більше, ніж добре розвинуті рослини. При ранньому заселенні кліщем (у червні), урожай може знижуватися більше, ніж при пізньому (в липні-серпні). Найбільш сильно пошкоджуються пізньостиглі сорти сої.

Заходи захисту:

– знищення бурянів.

– застосування системних інсектицидів при чисельності кліщів вище порогової 2-3 особин на трійчастий листок до цвітіння або 10 особин – у період формування та наливу бобів.

 

ПОШКОДЖЕННЯ СТЕБЕЛ СОЇ

Найбільшої шкоди стеблам сої завдають гусеницi стеблового кукурудзяного метелика Pyrausta nubi+lalis Hb., що в Україні поширений повсюдно, але більш численний на Правобережжі. Вони прогризають ходи всередині стебел, при цьому добре помітними є вхідні або вихідні отвори, через які часто висипається червоточина. Гусениці метелика багатоїдні і пошкоджують понад 150 видів рослин, в тому числі кукурудзу, просо, хміль, сою, та ін. В умовах України шкідник розвивається звичайно в одному поколінні. Всередині стебел живляться гусениці починаючи з третього віку. Гусениця жовтувато-сіра, часто з рожевим відтінком, серединна смуга на спині темна.

Метелик в розмаху крил 24-32 мм, має різко виражений статевий диморфізм.

Крила самок від блідо-жовтого до блідо-коричневого кольору, з буруватими тонкими кутастими лініями поперек крил. Самець дрібніший, крила темніші – від блідо-коричневих до бурувато-сірих, з жовтими плямами, перев’язями та бахромою.

ПОШКОДЖЕННЯ БОБІВ ТА НАСІННЯ СОЇ

Шкодять гусениці певних видів совок та вогнівок.

При пошкодженні гусеницями бавовникової (Chloridea obsoleta F.) або люцернової(Chloridea viriplaca Hfn.) совок боби сої проїдено звичайно в місці знаходження насіння або з краю. Прогризені отвори великі, екскрементів всередині немає, тому що гусениці живляться зовні через проїдений отвір.

Гусениця люцернової совки довжиною до 55 мм, зелена або блідо-жовта, з жовтою або зеленувато-жовтою бічною смугою. Тіло вкрите дрібними темними світлими шипами.

 

Метелик у розмаху крил 30-40 мм. Передні крила оливково-жовті, з широкою білою перев’яззю в середній частині. В Лісостепу України зимують як лялечки, так і гусениці, що навесні також заляльковуються. Самки метеликів, що вивелися з них, відкладають яйця в кінці травня. Гусениці після виходу з яєць розвиваються протягом 25-30 днів і в кінці червня – на початку липня заляльковуються. В другій половині липня з’являються метелики другого покоління. Гусениці в липні-серпні живляться переважно генеративними органами різноманітних рослин, в тому числі і на бобах сої. Шкідниками бобів та насіння сої є також гусінь другого та третього поколіннябобової (акацієвої) вогнівки Etiella zinkenella Tr. В Україні цей вид поширений повсюдно, але більш численний в Степу та на півдні Лісостепу, де завдає значної шкоди. На пошкоджених бобах помітні невеликі отвори діаметром не більш 2 мм, відкриті або злегка затягнуті ледь помітною павутинкою. Всередині боба насіння частково або цілком виїдене, характерною ознакою є наявність екскрементів. Метелик в розмаху крил 22-30мм. Передні крила бурувато-сірі з білуватим переднім краєм та оранжево-жовтою перев’яззю посередині. Задні крила сіруваті, із зовнішнього краю темніші.

Гусениці довжиною до 22 мм, з мінливим забарвленням – від брудно-червоного до брудно-зеленого. Голова світло-коричнева, грудний щиток світліший. Гусениці, що закінчили розвиток, зимують в поверхневому шарі грунту в невеликих овальних коконах. Навесні вони заляльковуються. Метелики з’являються в кінці травня – на початку червня, активні в сутінках і вночі. Перше покоління шкідника розвивається на жовтій акації. В липні-серпні метелики літнього покоління відкладають яйця на боби сої, гороху, люпину та ін. Гусениці живуть в бобах протягом мiсяця, живляться насінням і переповзають з одного боба в інший. Після закінчення розвитку гусениці другого покоління формують у грунті кокони і в них зимують. Весь цикл розвитку триває 74-78 днів. Шкодочинність бобової вогнівки полягає в зниженні врожаю зерна та схожості насіння сої. Пошкодження гусеницями зерна сприяє проникненню в нього збудників бактеріальних і грибних хвороб сої. Чисельність вогнівки і її шкодочинність збільшується в посушливі роки. Більшому заселенню бобів сприяє близькість до посівів сої посадок жовтої і білої акації.

Заходи захисту:

– вирощування ранньостиглих сортів;

– збирання урожаю в оптимальні строки і швидке його обмолочування;

– глибока зяблева оранка полів після бобових культур;

–при підвищенні чисельності шкідника вище порогової в перiод вiдкладання яєць метеликами i відродження гусениць застосовувати рекомендовані інсектициди.

Система хімічного захисту сої за основними етапами органогенезу

Шкідливий організм	Економічний поріг шодочинності (ЕПШ)	Допосівний поріг	Сходи	Розгалуження та бутонізація	Цвітіння та плодоутворення	Достигання насіння
			ІІ	ІІІ-ІV	VIII-X	XI-XII
Насіннева інфекція – комплекс хвороб (пліснявіння, фузвріоз, аскітохоз, перноспороз та ін..)	Понад 100% ураженого насіння	Роялфло, Фундазол
Аскохітоз, перноспороз	Перші ознаки ураження			Бородоська рідина
Паросткова муха	Перші ознаки пошкодження		БІ-58 новий
Бульбочкові довгоносики	8-15 жуків на 1м2		Арріво, Сумі-альфа
Комплекс клопів	8-10 клопів та їх лічинок на 1 м2			Арріво, БІ-58 новий, Карате, Сумі-альфа, Золон	Арріво, БІ-58 новий, Карате, Сумі-альфа, Золон
Гусениці лускокрилок	1-3 гусениці на 1 рослину			Арріво, БІ-58 новий, Карате, Сумі-альфа
Павутинний кліш	Число кліщів на 1 трійчастий листок -до цвітіння – 2-3 особин; -у фази цвітіння та плодоутворення – 10 особин			БІ-58 новий, Омайт, Золон	БІ-58 новий, Омайт, Золон
Акацієва вогнівка	2-3 яйця на рослину в період після цвітіння та плодоутворення або 50% заселення рослин гусеницями				БІ-58 новий, Карате, Золон, Штефесін