Закінченя статті про найрозповсюдженіші хвороби польових культур.
Альтернаріоз
Поширення. В Україні повсюдно.
Ознаки зараження насіння. Насіння пшениці, ячменю, жита при сильному ураженні “чорнозародкове”, з бурою пігментацією чи без зовнішніх ознак. При цьому альтернаріозне насіння – на відміну від ураженого гельмінто-споріозами – добре виповнене, крупне, з великою вагою 1000 зернин.
У полі на колоссі хвороба проявляється у вигляді темних плям та сажистого нальоту на поверхні колоскових лусочок.
При пророщуванні у вологій камері на уражених зернівках розвивається пухнастий повстяний наліт грибниці і спороношення гриба – спочатку світлий, димчасто-сірий, потім темніючий до оливково-чорного.
При мікроскопічному обстеженні видно, що спори (конідії) зворотньо-булавовидні, оливкові чи чорнувато-бурі, з 3-6 поперечними і повздовжніми перегородками, зібрані в ланцюжки, що легко розпадаються.
Розвиток хвороби. Збудник уражує колоскові лусочки в період цвітіння – повної стиглості зерна. Грибниця проникає в зернівки, зосереджуючись в плодовій оболонці, частіше над зародком, і тільки інколи проникає в ендосперм.
Почорніння зародка спостерігається під час достигання зерна.
У вологу погоду на уражених колосках формується темний наліт грибниці і спороношення гриба. Спори переносяться вітром, дощем і комахами, спричиняючи перезараження рослин.
Зберігається патоген у вигляді грибниці і спор на рослинних залишках і зерні.
Джерела інфекції. Насіння, пожнивні рештки, грунт.
Фактори, що сприяють поширенню хвороби
Хвороба сильно розповсюджується у роки з високою відносною вологістю та високою температурою (вище +24°С) в пер
іод достигання зерна, особливо на початку молочної стиглості.
Шкодочинність. Насіння, уражене альтернаріозом, фізіологічно недорозвинуте і може мати знижену енергію проростання і схожість. Рослини з такого насіння відстають у рості і розвитку, внаслідок чого знижується урожай. Відмічені випадки розвитку кореневих гнилей.
Борошно із зерна з “чорним зародком” має темнуватий колір і низькі хлібопекарські властивості.
Заходи захисту:
• дотримання сівозмін, оптимальних строків сівби;
• збір насіння з найменш уражених ділянок;
• протруювання насіння.
Кладоспоріоз
Поширення. В Україні повсюдно.
Ознаки зараження насіння. Насіння пшениці та інших злаків – з темними плямами, іноді на поверхні -чорні дрібні дернинки (спороношення гриба).
У вологій камері на зерні з’являється оливково-чорний оксамитовий наліт, суцільний чи у вигляді дернинок.
При мікроскопічному обстеженні виявляється темнозабарвлена грибниця, що знаходиться всередині тканин рослини близько до поверхні. Назовні виходять пучки оливково-чорних конідієносців. Конідії продовгуваті, яйцевидні чи циліндричні, в основному – одноклітинні або з 1-5 поперечними перегородками, буруваті чи оливкові, вкриті дрібнощитинною оболонкою
Розвиток хвороби.
Збудник хвороби – напівпаразит з переважаючими ознаками сапрофітного способу життя (на рослинних рештках чи відмерлих частинах рослин). Розвивається на стеблах, колосках, зернах злаків в період достигання за умов високої вологості. Проявляється у вигляді оливкового нальоту – спороношення.
Розповсюджується конідіями повітряним шляхом. Швидко розвивається на солодких виділеннях злакових попелиць. Зберігається грибницею і конідіями у рослинних рештках і на зерні. Гриб може розвиватися на зерні і в період його зберігання у сховищах.
Джерела інфекції.
Насіння, рештки уражених рослин, грунт.
Фактори, що сприяють поширенню хвороби.
Основним сприятливим фактором є волога погода в період достигання зерна.
Розвиток гриба також підсилюється при сильному розмноженні на посівах злакових попелиць.
Шкодочинність. При запізненні із збиранням хлібів у вологу погоду оливкова плісень набуває значного поширення і спричиняє почорніння всієї надземної маси рослин.
У зерна, ураженого оливковою плісенню, знижується якість та посівні властивості.
Недобір урожаю може досягти 5-10%.
Заходи захисту:
• своєчасне збирання врожаю;
• просушування і очищення насіння;
• протруювання фунгіцидами.
Пліснявіння насіння
Поширення. Повсюдно в Україні.
Ознаки зараження насіння. За умов підвищеної вологості на зернівках злаків утворюється наліт грибів різного забарвлення в залежності від виду збудника:
Pénicillium (пеніцил), блакитна цвіль – наліт жовтувато-зеленкувато-сірий, сіро-блакитний, сіро-зелений, темно-зелений. Спори (конідії) одноклітинні, в основному шаровидні, іноді яйцевидні чи еліптичні; гладенькі, а в масі світло забарвлені; зібрані в ланцюжки на конідієносцях у вигляді одно- чи багатоярусних китичок.
Aspergillus (аспергіл) – наліт зеленкуватий, димчасто-сірий, жовтий до грифельно-оливкового. Спори (конідії) одноклітинні; шаровидні, яйцевидні чи еліптичні; гладенькі чи шипуваті; незабарвлені чи забарвлені; зібрані в радіальну голівку або склеєні у вигляді колонки.
Мисоr (мукор), головчаста цвіль – наліт спочатку світлий, потім сіро-зелений чи темно-бурий, швидко росте. Спори еліптично-циліндричні, на кінцях заокруглені, нерівнобокі; формуються у помітних на світлій грибниці неозброєним оком у вигляді чорних крапочок.
ТгісЬоНіееІит (трихотецій), рожева цвіль – наліт спочатку білий, потім рожевий, густий, порошистий. Спори грушовидні, з однією перегородкою, злегка перетягнуті, з нижньою меншою несиметричною клітиною; звичайно скупчені в голівку; в масі рожеві.
Botrytis (ботрітіс), сіра цвіль – наліт грибниці пухнасто-павутинистий, від димчастого до сіро-оливкового кольору . Спори (конідії) овальні, як правило темнозабарвлені, скупчені у вигляді голівок чи грон на розгалужених конідієносцях .
Rhizopus (ризопус) – наліт рихло-повстяний, сірий чи бурувато-сірий, швидко росте. Спори – еліптичні чи округлі, формуються в кулястих спорангіях.
Stemphylium (стемфілій) – наліт темний до коричневого, пухнастий . Спори шипуваті чи бородавчасті, округло-квадратні з черепицеподібними перегородками: поперечними (3-10) і поздовжніми (1 -10 і більше).
Збудниками пліснявіння зерна при зберіганні можуть бути також гриби родів Fusarium, Alternaría, Cladosporium,Helmintosporium.
Розвиток хвороби. Більшість з представників видів цвільових грибів – збудників пліснявіння зерна – є слабкими паразитами, що уражують ослаблені рослини, заселяють травмовані, з мікротріщинами зернівки.
Зараження може відбуватися за умов високої вологості як під час вегетації (у період достигання та збирання врожаю), так і при зберіганні зерна у сховищах, а також при проростанні насіння в грунті.
Під час проростання насіння ці гриби можуть розвиватися і при досить низькій температурі повітря і грунту (наприклад, пеніцил – при +2…+5°С).
Розповсюдження інфекції у полі відбувається за допомогою спор (переносом їх вітром, дощем, комахами). В період зберігання інфекція поширюється грибницею з ураженого зерна на здорове.
Джерела інфекції. Уражене насіння, грунт, рослинні рештки.
Фактори, що сприяють поширенню хвороби. Розвитку цих мікроорганізмів сприяє висока температура (24-26°С) і вологість повітря (80-100%); вологість зерна понад 17-19% при зберіганні. Такі умови можуть виникати на токах, коли надмірно вологе зерно звалене в бурти одразу після збирання.
Шкодочинність. Цвільові гриби, розвиваючись на зерні, у процесі своєї життєдіяльності виділяють отруйні речовини – токсини. Ці токсичні речовини знижують їстівні і кормові властивості зерна, погіршують посівні якості насіння, іноді до повної втрати схожості.
Цвільові гриби можуть бути причиною захворювань людини і сільскогосподарських тварин. Так, деякі види цих грибів можуть спричиняти мікози – хвороби, що розвиваються внаслідок паразитування їх на живих тканинах і органах (наприклад, аспергильоз легенів, що викликається грибомAspergillus). Такі хвороби зустрічаються у людей, зайнятих на виробництві з сировиною, в значній мірі зараженою токсиноутворюючими грибами.
Плісняві гриби можуть також бути причиною аліментарних мікотоксикозів – незаразних захворювань, що виникають у людини і тварин при споживанні продуктів чи кормів, заражених певними видами токсичних грибів (фузаріотоксикози; нефротоксикози і гепатити, спричинені Aspergillus, Pénicillium; токсикози, викликані грибамиМисог, Trichoderma та ін. ).
Заходи захисту:
• за наявності ураження колосся у роки з теплою та вологою погодою обприскування посівів у фази формування та наливу зерна фунгіцидами: альто 400, 40% в.с.к. (0,15-0,2 л/т); арчер, 42,5% к.е. (0,8-1 л/га); імпакт, 12,5% к.с. (1 л/га); імпакт, 25% к.с. (0,5 л/га); фолікур, 25% к.е. (1 л/га); фолікур ВТ, 22,5% к.е. (1-1,25 л/га);
• своєчасне збирання урожаю;
• очищення та просушка зерна;
• протруювання насіння фунгіцидними препаратами: байтан універсал, 19,5% з.п. (2 кг/т); вітавакс 200, 75% з.п. (З кг/т); вітавакс 200 ФФ, 34% в.с.к. (2,5-3 л/т); фенорам, 70% з.п. (2-3 кг/т).
Чорний бактеріоз пшениці, смугастий бактеріоз (бактеріальний опік) ячменю
Поширення. В Україні повсюдно.
Ознаки зараження насіння. Пшениця: зернівки дрібні, щуплі. Зародок може набувати темно-сірого (“сірий зародок”) чи темно-бурого (“бурий зародок”) кольору. Часто уражена частина зернівки відмежована від здорової темним обідком, зародок має вигляд опаленого.
Ячмінь: зерно щупле, в основі чорне, зморщується та розтріскується.
При пізньому чи слабкому зараженні інфіковане насіння за зовнішніми ознаками може не відрізнятися від здорового.
В умовах вологої камери таке зерно ослизняється, на ньому виступають крапельки ексудату у вигляді слизу світло-жовтого чи білуватого кольору.
Ознаки ураження рослин. Симптоми ураження проявляються на пшениці у другій половині вегетації (від кущіння – трубкування до повної стиглості), на ячмені – від сходів до повної стиглості.
На сходах – побуріння колеоптиля, з водянистими, потім бурими плямами.
На листі – плямистості вздовж головної жилки: спочатку дрібні, водянисті, світло-зелені, потім темно-жовті, бурі, коричневі з чорною облямівкою (на пшениці); темно-зелені, маслянисті (на ячмені). В кінці вегетації при висиханні листя плями світлішають, стають непомітними.
На стеблі – потемніння під вузлами і під колосом, що може охоплювати всю соломину, іноді стебло у вузлах і під колосом викривлене.
На колоссі – почорніння верхівок колоскових лусочок у вигляді плям чи витягнутих уздовж лусочки смуг. При сильному ураженні весь колос і ості темніють і викривляються (в нижній частині прилягають до колоса, а у верхній, на 1/3 своєї довжини, відходять вбік).
Можливе виділення ексудату на колоскових лусочках та листі, при підсиханні слиз твердіє, перетворюється на жовтуваті гранули, коростинки чи сіро-сріблясті плівки.
Для безпомилкової діагностики бактеріозів та ідентифікації збудника недостатньо орієнтуватися на зовнішні симптоми хвороби. Точне визначення можливе лише в спеціальних бактеріологічних лабораторіях на підставі вивчення біологічних властивостей виділених культур.
Розвиток хвороби. Зараження рослин може відбуватися на протязі усього періоду вегетації, зерна – в період формування.
Бактерії-збудники – дрібні рухливі грамнегативні палички з монотріхальними джгутиками. Ростуть при температурі від +5 до +40°С (оптимум +25…+30°С), при +50°С гинуть. Чутливі до дії прямого сонячного проміння, замерзання, висихання.
Зараження рослин відбувається перш за все бактеріями, що потрапляють з ураженого насіння в проростки, де бактерії розповсюджуються дифузно, через судини з током води вгору до листя і колоса.
В полі в період вегетації рослин бактерії переносяться з повітряними потоками, краплями дощу, комахами, а також при обмолоті. Проникають в тканини рослин через дихальця і механічні пошкодження (ранки, укуси комах, мікротріщини).
Джерела інфекції. Насіння, рослинні рештки, уражені рослини.
В насінні бактерії можуть зберігатися до 3 років. Часто із зовні здорового насіння розвиваються уражені проростки. Інфекція як поверхнева, так і внутрішньонасіннєва, майже не чутлива до дії протруйників.
Фактори, що сприяють поширенню хвороби. Основний фактор, – поєднання температури (+20…+28°С) і вологості повітря (не нижче 60%), оптимальних для збудника. Найбільшого розвитку хвороба набуває у роки з вологою теплою погодою в період формування зерна.
М’яка зима з численними опадами також сприяє збереженню інфекції і розвитку хвороби.
Важливим фактором поширення бактеріозів є підвищення чисельності комах-шкідників, що не тільки переносять інфекцію, але й, пошкоджуючи колосся, відкривають шлях проникненню бактерій.
Шкодочинність. Проникаючи в рослинні тканини, бактерії розчиняють клітинні оболонки і вміст клітин, утворюючи слиз. Як наслідок, рослини пригнічуються, відстають у рості, колосся коротшає, кількість колосків у ньому менша, зерно щупле або зовсім не сформоване (пустоколосість), зі зниженою якістю. При сильному ураженні значно знижується схожість зерна.
Заходи захисту:
• калібрування, очистка насіння від щуплого, недорозвинутого, яке несе в собі інфекцію;
• знищення рослинних решток;
• посів тільки здоровим насінням; для одержання високоякісного насіннєвого фонду необхідно виділяти під час апробації сортових посівів ділянки, не уражені бактеріозом;
• збалансоване внесення добрив;
• протруювання насіння, ефективне тільки проти інфекції, що знаходиться на поверхні насіння.
Базальний бактеріоз
Поширення. В Україні повсюдно.
Ознаки зараження насіння. Зернівки пшениці, ячменю, жита – щуплі, недорозвинуті, бурі, з темним зародковим кінцем (“чорний зародок”). Іноді мають вигляд обвуглених чи набувають малиново-бурого забарвлення.
В умовах вологої камери на інфікованому зерні з’являються крапельки ексудату у вигляді слизу світлого кольору.
Ознаки ураження рослин. На сходах – викривлення проростків, прозорі водянисті чи маслянисті, коричневі, білувато-жовті плями.
На листі – такі ж, як і на проростках, плями, що потім видовжуються, підсихають, буріють, з коричневою чи червоно-бурою облямівкою. Часто плямистість на листі дрібна, у вигляді поздовжніх, бурих, іноді розпливчастих штрихів або смуг.
При ураженні вузла кущіння на нижній частині стебла і листі – некротичні бурі плями, тканина яких втрачає тургор, внаслідок чого листя чи вся рослина в’яне.
На стеблі – темні штрихи, що, зливаючись, забарвлюють в темний колір нижню частину стебла.
На колоссі – побуріння нижньої частини колоскових лусочок, що відрізняє базальний бактеріоз від чорного.
Але, за останніми даними, хвороба може викликати потемніння і верхньої частини лусочок. Іноді при сильному ураженні темніють усі лусочки, а також ості і стержень колоса.
При слабкому ураженні темніє лише внутрішня сторона лусочки, зовні хвороба нічим не проявляється.
Симптоми, подібні базальному бактеріозу, можуть викликати і грибні хвороби, що утруднює діагностику за зовнішніми ознаками і потребує спеціального бактеріологічного аналізу.
Розвиток хвороби. Бактерії-збудники хвороби – рухливі поліморфні грамнегативні палички зі джгутиками. Ростуть при температурі +2…+37°С (оптимум +25…+28°С), але при +48…+49°С гинуть на протязі 10 хвилин. Стійкі до висихання, чутливі до дії прямого сонячного проміння, помірно стійкі до замерзання.
Переносяться бактерії комахами, вітром дощем, поливною водою (на зрошуваних землях).
Рослини уражуються на протязі усього періоду вегетації, на зерно хвороба переходить за умов зараження рослин до молочної стиглості. При проростанні інфікованого насіння бактерії потрапляють у проросток, в рослинах сприйнятливих сортів переносяться по судинах до колосу та листя.
Джерела інфекції. Основним джерелом інфекції є уражене насіння, де збудники зберігаються до 3 років. Крім насіння, джерелами інфекції є рослинні рештки і хворі рослини.
Фактори, що сприяють поширенню хвороби. Оптимальні умови для розвитку – підвищена температура (+20…+30°С) та підвищена вологість повітря. Найбільшого розвитку хвороба набуває в роки з м’якою зимою і підвищеною температурою весною і влітку за умов високої вологості у період від колосіння до визрівання зерна.
Шкодочинність проявляється, головним чином, у втраті чи зниженні схожості ураженого “чорнозародкового” насіння, що спричиняє ураження сходів та їх зрідження.
Бактерії руйнують тканини рослин, заповнюючи своєю масою (слизом) клітини паренхіми і судини.
Хворі рослини відстають у розвитку, довго кущаться, пізно виходять в трубку, пустоколосі. Колоски недорозвинуті, зерно щупле.
Заходи захисту. Такі ж, як і при чорному бактеріозі.
Пошкодження зерна хлібним жуком-кузькою
Поширення. В Україні повсюдно, окрім північних областей. Найбільш шкодочинний в південному Лісостепу і Степу.
Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, овес.
Ознаки пошкодження насіння. Зерно з поздовжніми погризами. На ушкодженій поверхні зернівок за умов підвищеної вологості в полі чи при зберіганні можливий розвиток пліснявих грибів – фузаріуму, кладоспоріуму, пеніцилу, мукору та інших.
Шкодочинність. Шкодять як дорослі жуки, так і личинки. Личинки в деякі роки зріджують сходи озимих і ярих зернових на 10-15%.
Дорослі жуки живляться зерном до його затвердіння у фази формування зернівки – молочно-воскової стиглості. Один жук протягом життя знищує 9-10 колосків. При щільності 50 жуків на 1 кв.м вони можуть повністю знищити пшеницю з урожайністю 40 ц/га.
При розтягнутому збиранні урожаю в умовах підвищеної вологості на пошкодженому жуками колоссі починають розвиватися плісняві гриби і бактерії. Зерно з таких колосків потрапляє у сховища і перезаражує здорове зерно, особливо, коли не підтримуються належні умови зберігання.
Вплив жука-кузьки на посівні властивості насіння полягає у механічному пошкодженні зародкової зони зернівок.
Заходи захисту. Для винищення дорослих жуків на колоссі, якщо їх чисельність у фази молочної – молочно-воскової стиглості перевищує 3-4 особини на 1 кв.м, посіви доцільно обробити інсектицидами: волатон, 50% к. е. (2 л/га); карате, 5% к. е. (0,2 л/га); децис, 2,5% к. е. (0,25 л/га).
При своєчасному проведенні хімічних заходів можна обмежитися обробкою крайових смуг завширшки 30-50 метрів.
Пошкодження зерна хлібним клопом черепашкою
Поширення. В Україні зона можливих осередків масового розмноження клопа черепашки – це Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська та Харківська області.
Пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, овес, посівні злакові трави.
Ознаки пошкодження насіння. Зерна, пошкоджені у фазі молочної стиглості, зморщуються і в подальшому потрапляють у відходи.
При пошкодженні у фазу молочно-воскової стиглості на зерні утворюються глибокі білі вдавлені плями, в центрі яких добре видно слід від уколу клопа.
При пошкодженні стиглого зерна в місці уколу ендосперм стає рихлим, борошнисто-білим і легко кришиться при натисканні.
Ознаки пошкодження рослин. Наслідком живлення клопів на рослинах є побіління та всихання верхньої частини листя або всього пагона вище місця пошкодження. При уколах в стержень колосу виникає білоколосість частини колоса вище місця пошкодження. При пошкодженні стебла нижче основи колосу в місці проколу утворюється Перетяжка, колос біліє увесь. На посівах, що сильно потерпіли від черепашки, виколошуються лише окремі стебла.
Шкодочинність полягає у зменшенні валового збору зерна за рахунок зниження продуктивної гущини стояння, а також у різкому погіршенні хлібопекарських та посівних властивостей пошкодженого насіння.
Різке зниження схожості насіння спостерігається у випадках пошкодження його безпосередньо в області зародка або ж при сильному ступені пошкодження зони ендосперму. При пошкодженості на рівні 15-20% переважна кількість ушкодженого насіння стає несхожою, або ж проростки такі слабкі, що гинуть до виходу на поверхню грунту.
Внаслідок дії на зерно комплексу ферментів слини клопів руйнується клейковина, розщеплюється крохмаль. Борошно з такого зерна має низьку клейковину, тісто розріджується, не підходить.
Заходи захисту. Для попередження масового пошкодження зерна необхідно контролювати чисельність шкідника в фази трубкування – повної стиглості зерна і при перевищенні порогової чисельності (2-4 особини на 1 кв.м) обробити посіви інсектицидами:
• волатон, 50% к. е. (1,5л/га);
• карате, 5% к. е. (0,15 л/га);
• децис, 2,5% к.е. (0,25 л/га);
• сумі-альфа, 5% к. е. (0,2-0,25 л/га);
• БІ-58 новий, 40% к.е. (1,5 л/га)
• кінмікс, 5% к. е. (0,2-0,3 л/га);
• фастак, 10% к.е. (0,1-0,15 л/га);
• шерпа, 25% к.е. (0,2 л/га).
