Летюча сажка кукурудзи
Поширення. В Україні хвороба поширена переважно в центральних регіонах, а саме в Полтавській, Кіровоградській, Черкаській областях та у південній частині Київської області при достатньому зволоженні,.
Ознаки зараження. Замість зернівок утворюється чорна маса спор, прикрита вкороченими обгортками, які спочатку щільні, зелені, а пізніше жовтіють, всихають і передчасно (у фазу молочної стиглості) розкриваються.
На волоті формуються неприкриті чорні скупчення спор, що розпилюються, руйнуючи волоть частково, а іноді і повністю.
Ще до формування спорової маси уражені рослини вирізняються у загальному посіві карликовістю, недорозвиненістю.
Розвиток хвороби.
Ураження летючою сажкою відбувається в період від початку проростання кукурудзи до появи двох листочків за допомогою спор, що знаходяться на зерні чи в грунті. Спори проростають одночасно з проростанням насіння, уражуючи молоді тканини проростка до виходу на поверхню грунту.
Далі гриб розвивається всередині рослини, дифузно поширюється, слідуючи за точкою росту. До періоду цвітіння патоген досягає качана і волоті, перетворюючи їх на сажкове спороношення. Іноді грибниця не встигає за точкою росту стебла, і тоді уражуються тільки початки, а волоті залишаються здоровими.
Гриб уражує тільки генеративні органи – суцвіття, волоті і качани, через що рослини не плодоносять. Хвороба проявляється в період цвітіння.
Теліоспори визрівають в період викидання приймочок. Розпилюючись у великій кількості, вони потрапляють на грунт і частково на зернівки, особливо під час збирання качанів. Можуть бути виявлені на сухому зерні шляхом змиву і подальшого мікроскопування. Спори червонувато-бурі, округлі, злегка вуглуваті, товстостінні, з дрібношипуватою оболонкою.
Джерела інфекції. Джерелом інфекції є теліоспори, що знаходяться у грунті на уражених рослинних рештках, а також на поверхні насіння. Спори летючої сажки, особливо якщо вони не розпорошені, можуть зберігати життєздатність в грунті на протязі кількох (3-8) років. Найкраще спори виживають у орному шарі на глибині 20-30 см.
Фактори, що сприяють поширенню хвороби. Масовому ураженню летючою сажкою сприяє накопичення інфекції в грунті при порушенні сівозмін, пізні строки сівби, тепла весна, підвищена температура і помірна вологість грунту при проростанні зерна, жарке літо.
Шкодочинність полягає у недоборі зерна внаслідок ураження качанів. Є також приховані втрати, пов’язані з загибеллю окремих проростків, низкорослістю рослин і недорозвиненістю качанів. При сильному розвитку хвороби недобір урожаю зерна може становити 15-20%.
Заходи захисту. Найбільш ефективним профілактичним заходом проти хвороби є впровадження у виробництво стійких гібридів.
Решта заходів є невід’ємними складовими технологіями вирощування кукурудзи.
• дотримання оптимальних сівозмін та строків сівби;
• протруювання насіння препаратами вітавакс 200ФФ, 34% в.с.к. (2,5-3,0 л/т); вітавакс 200, 75% з.п. (2,0 кг/т); максим, 2,5% т.к.с.(1 л/т).
Фузаріоз качанів
Поширення. В Україні хвороба поширена майже в усіх районах, де вирощують кукурудзу, особливо в районах надмірного зволоження.
Ознаки зараження насіння. На качанах утворюються один або кілька осередків густого нальоту грибниці блідо-рожевого або білого кольору. В центрі такого осередку зернівки майже цілком зруйновані, стають брудно-бурими, легко кришаться і ламаються. Далі від центру нальоту – зернівки незруйновані, тільки з поверхневою грибницею, а ще далі – зернівки з початковим ступенем ураження, в яких грибниця непомітна неозброєним оком.
На сухому обрушеному зерні можна бачити бурі плями та білий чи блідо-рожевий наліт у вигляді коростинок. Уражені зернівки легко ламаються і кришаться.
Іноді на зернівках помітний характерний малюнок у вигляді білих променів .
В умовах вологої камери на ураженому насінніх утворюється пухнастий білий або блідо-рожевий міцелій, на якому формуються спори. Конідії бувають двох типів: макроконідії – веретено- або серповидні, з 3-5 перегородками, – і мікроконідії-овальні чи грушоподібні, одно- або двоклітинні, безбарвні, в масі рожевуваті.
Розвиток хвороби. Ураження качанів відбувається за допомогою спор, що розносяться комахами, вітром та дощем з уражених вегетативних органів кукурудзи та рослинних решток. Уражуються насамперед травмовані качани: пошкоджені комахами або уражені біллю.
Перші ознаки фузаріозу на качанах з’являються у полі наприкінці молочної або на початку воскової стиглості і розвиваються до збирання, а іноді і під час збирання качанів при підвищеній температурі і вологості.
Фузаріозні гриби розвиваються в широкому діапазоні температур +3… + 30°С (оптимум +20…+22°С).
Джерела інфекції. Рослинні рештки (обгортки качанів, стерня), грунт та уражене насіння кукурудзи.
Фактори, що сприяють поширенню хвороби – підвищена температура і вологість, а також пошкодження шкідниками, особливо кукурудзяним стебловим метеликом.
Шкодочинність. Уражені качани втрачають товарні якості, під час збирання швидко руйнуються пліснявими грибами.
Насіння кукурудзи з сильним ступенем ураженості фузаріозом втрачає схожість, а насіння з неушкодженим зародком дає слабкі паростки, які звичайно гинуть, не досягнувши поверхні грунту.
Гриб Е. топiliforте, який найчастіше є збудником фузаріозу качанів, не має токсичних властивостей. Але встановлено, що інші види грибів роду фузаріум – збудників фузаріозу качанів – утворюють в зерні мікотоксини (зеараленон, діацетоксисцирфенол, Т-2 та інші), які можуть спричиняти у тварин токсикози, що проявляються у важкому ураженні печінки і часто призводять до загибелі.
Заходи захисту. Боротьба з цим захворюванням полягає в основному у створенні умов, які сприяють стійкості рослинного організму проти хвороби. До таких заходів належать агротехнічні прийоми:
• вирощування стійких гібридів кукурудзи;
• добір здорового насіннєвого матеріалу, правильний режим зберігання насіннєвих качанів (вологість їх не повинна перевищувати 16%, а зерна 13%); калібрування насіння; сівба гібридним насінням першого покоління;
• очищення поля від післязбиральних решток і осіння оранка;
• дотримання ротації в сівозміні;
• оптимальні строки посіву;
• застосування оптимальних доз добрив;
• скорочення чисельності кукурудзяного метелика.
Хімічні заходи: протруювання насіння препаратами вітавакс 200ФФ, 34% в.с.к. (2,5-3,0 л/т); вітавакс 200, 75% з.п. (2,0 кг/т); максим, 2,5% т.к.с. (1 л/т) та ін.
Червона гниль качанів
Поширення. Хвороба поширена в зонах вирощування кукурудзи з помірним кліматом, особливо в роки зі значними опадами в другій половині літа та восени.
Ознаки зараження насіння. Уражене насіння набуває червоно-цегляного кольору, стає крихким, з пустотами, які заповнені сплетінням грибниці.
На поверхні такого насіння при підвищеній вологості утворюється яскраво-рожевий наліт спороношення гриба.
При мікроскопічному обстеженні видно, що спори (макроконідії) збудника червоної гнилі – веретеновидні, серповидні, злегка зігнуті, в масі білувато-рожевого, охряно-рожевого, золотисто-жовтого кольору, з 3-5, а іноді і з більшою кількістю перегородок. Мікроконідії у цього виду фузаріїв не утворюються. Міцелій гриба при старінні набуває яскраво-червоного кольору.
Розвиток хвороби. Хвороба уражує кукурудзу на полі в період достигання. Качани, починаючи з верхівки, вкриваються суцільним нальотом грибниці, який нерідко поширюється на більшу частину початка. Обгортки уражених качанів щільно прилипають одна до одної та до качана внаслідок густого пронизування їх грибницею і набувають характерного червонуватого забарвлення, завдяки чому хвороба легко діагностується. Уражене зерно з неушкодженим зародком може давати проростки, що чорніють між первинними та вторинними корінцями і незабаром гинуть.
Джерела інфекції: рештки кукурудзи, які зимують на полі, і у яких до весни визрівають плодові тіла (перитеції) зі спорами; уражене насіння. Міцелій і конідії зберігають життєздатність у грунті протягом року, аскоспори у перитеціях – понад два роки.
Фактори, що сприяють поширенню хвороби: тривала волога погода і помірна температура в період достигання качанів.
Заходи захисту. Такі ж, як від фузаріозу.
Нігроспороз
Поширення. Хвороба поширена в південних областях України, переважно в умовах зрошення. В окремі роки ураженість качанів досягає 10-12 %.
Ознаки зараження насіння. Уражені зернівки щуплі, бліді, рідко розміщені на качанах. Вони легко розхитуються, при натисканні вдавлюються в качан. Схожість таких зерен дуже низька.
В умовах підвищеної вологості уражені зернівки вкриваються чорними купками спор гриба.
Ознаки зараження рослин. Уражуються репродуктивні качани і бруньки, рідше листові піхви та стебла. Хворі качани легкі, часто недорозвинені. Сильно уражений качан легко розламується і розщеплюється уздовж разом зі стрижнем. На качанах (стрижнях та зернівках) утворюються чорні купки спор гриба, помітні неозброєним оком у вигляді кромок чи переривчастих рядів .
Ознаками хвороби при слабкому ураженні є розмочалювання основи стрижня та блідий колір зерен, розташованих в нижній частині качана. Зрідка уражуються також нижні недорозвинені качани, що знаходяться в листових піхвах, та самі піхви. Вони вкриваються чорними купками спор гриба і частково руйнуються.
Спори округлі чи злегка еліпсоїдальні, 12-15 мкм у діаметрі, спочатку напівпрозорі, згодом – чорні, поодиночні.
Розвиток хвороби. Зараження качанів відбувається в період воскової стиглості та пізніше лише при наявності на них частинок змертвілої тканини. Гриб спочатку розвивається на мертвих клітинах такої тканини, а потім, згубно діючи на сусідні живі клітини, проникає далі. У зв’язку з цим розвиток хвороби звичайно починається зі стрижня, тканини якого відмирають раніше. Далі гриб проникає в зерна там, де вони прикріплені до стрижня.
Швидке розповсюдження гриба по стрижню качана негативно впливає на зернівки, оскільки руйнування тканин стрижня призводить до порушення постачання зернівок водою і поживними речовинами.
При зберіганні качани не руйнуються.
Гриб здатний проникати тільки в паросток, а далі по стеблу не розвивається. Зараження качанів на дорослих рослинах відбувається шляхом занесення інфекції з навколишнього середовища.
Джерела інфекції. Головним джерелом поширення нігроспорозу є спори з уражених рослинних решток: стрижнів, обгорток, качанів, стебел і листових піхв.
Заражені зерна також сприяють поширенню хвороби.
Спори на незаораних рослинних рештках зберігають життєздатність протягом року. У грунті патоген не може існувати довгий час, так як його пригнічують інші мікроорганізми. Тому заражений грунт як джерело інфекції не має суттєвого значення.
Сприяють поширенню хвороби осінні приморозки, якщо після них настає волога тепла погода. Відмерлі внаслідок дії низької температури тканини качана є гарним середовищем для живлення гриба.
Розвиток нігроспорозу спостерігається при достатній вологості та температурі +20…+25°С.
Особливо сильного розвитку хвороба набуває на пізніх посівах кукурудзи з низькою агротехнікою, а також на рослинах з травматичним ушкодженням.
До ураження нігроспорозом великої кількості качанів нерідко призводить дуже пізнє збирання кукурудзи на зерно.
Шкодочинність. У роки епіфітотій ураженість качанів сягає 50%. Уражені качани втрачають господарську цінність, руйнуючись при збиранні.
Насіння в них має знижену схожість і сильно пліснявіє у період проростання, дає ослаблені паростки, які гинуть до виходу на поверхню грунту.
Вважається, що збудник містить токсичні речовини, що здатні викликати захворювання худоби при згодовуванні уражених стебел та зерна.
Заходи захисту:
• своєчасне збирання кукурудзи;
• очищення полів від післязбиральних решток;
• осіння оранка,
• добір здорових качанів, калібровка та протруювання насіння вітаваксом 200, 75 %-й з. п. (2 кг/га), вітаваксом 200 ФФ 34 %-й в.с.к. (2,5-3 л/т), максимом, 2,5 %-й т. к. с. (1 л/т).
Сіра гниль
Поширення. Хвороба досить поширена у південних районах України.
Ознаки зараження насіння. Уражені зернівки бурі, напівзруйновані, легко розкришуються, розпорошуючись з країв.
Розвиток хвороби. Захворювання розвивається на качанах, починаючи з періоду воскової стиглості і пізніше. На верхній частині уражених качанів з’являється густий, інколи плівкоподібний наліт грибниці брудно-білого чи сірого кольору.
Розростаючись між рядами зерен, наліт часто вкриває увесь качан, надаючи йому сірого відтінку. Грибниця збудника хвороби пронизує також внутрішні обгортки качана.
Міцелій maydis – з поодинокими або груповими спорангіями, з добре вираженими столонами та ризоїдами. Спори гладенькі, еліптичні, жовто-бурого кольору, 5,5-8,3 х 4,5-7 мкм.
При раньому ураженні кукурудзяні качани недорозвиваються, насіння пліснявіє і втрачає схожість.
В період зберігання качанів сіра гниль майже не посилюється.
Джерелом інфекції є грибниця на рослинних рештках. Насіння у розповсюдженні інфекції не має суттєвого значення.
Фактори, що сприяють розвитку хвороби. Сприяє розвитку гриба висока вологість (понад 60%) і температура (+30.. .+35°С).
Шкодочинність полягає у недорозвиненості качанів та втраті схожості насіння.
Заходи захисту:
• очистка та калібрування насіння;
• видалення з поля післязбиральних кукурудзяних решток, осіння оранка;
• протруєння насіння перед посівом.
Диплодіоз
Поширення. Хвороба найбільш поширена в західних областях України.
Ознаки зараження насіння. Уражені зернини набувають сірого або бурого кольору, легко розкришуються. Проростки з ураженого насіння загнивають.
Розвиток хвороби. На качанах, частіше з нижнього кінця, утворюється білий, м’який ватоподібний наліт грибниці, який іноді охоплює весь качан. Грибниця починає розвиватися з внутрішньої сторони обгорток, що сприяє міцному їх прикріпленню одна до одної. Зовнішня сторона обгорток, стрижень та зернівки також вкриваються білим пухнастим нальотом грибниці.
В подальшому на уражених органах утворюється плодоношення гриба – помітні неозброєним оком чорні випуклі крапки (округлі пікніди). Спори в пікнідах продовгуваті, прямі або вигнуті, дво- чи триклітинні, темно-оливкові, розміром 13-33 х 3-7 мкм.
На стеблі та стеблових піхвах хвороба розвивається переважно на нижніх міжвузлях, які буріють і вкриваються великою кількістю пікнід. Стебло часто вилягає і знизу надломлюється.
Джерелом інфекції є насіння та післязбиральні рештки кукурудзи. На рослинних рештках у грунті гриб зберігається протягом 3-4 років.
Фактори, що сприяють розвитку хвороби: висока температура (+28…+30°С) другої половини літа та рясні дощі (близько 500 мм у липні-вересні).
Шкодочинність. Уражені в сильному ступені качани непридатні для будь-якого використання, а уражені слабше – руйнуються при зберіганні, утворюючи вогнища пліснявіння.
Заходи захисту:
• якісне протруювання зерна перед посівом та видалення з посіву уражених рослин;
• внесення збалансованих доз мінеральних та органічних добрив;
• знищення рослинних решток, глибока осіння оранка;
• просторова ізоляція не менше 1 км від посівів кукурудзи минулого року.
Пліснявіння насіння кукурудзи
Поширення. В Україні пліснявіння насіння кукурудзи зустрічається в усіх районах її вирощування, але найбільшої шкоди завдає в північних областях.
Ознаки зараження насіння. За умов підвищеної вологості на зернівках утворюється наліт грибниці різного забарвлення, в залежності від виду збудників. На зернівках кукурудзи хвороба проявляється головним чином у вигляді пліснявіння трьох типів: сіро-зеленого, темного і рожевого.
Розвиток хвороби. Збудники пліснявіння – гриби з вираженими сапрофітними властивостями, що нерідко беруть участь в процесах розкладання рослинних решток, але при певних умовах можуть переходити на паразитне живлення. Вони заселяють грунти усіх типів.
Гриби уражують насіння у полі під час достигання і збирання кукурудзи, а також при зберіганні зерна і в період проростання його в грунті. Особливо сильно пліснявіння розвивається в умовах підвищеної вологості. Цвільовими грибами заселяється в основному травмоване насіння.
Ушкоджені насінини покриваються грибницею і, залежно від ступеня ураженості, цілком чи частково псуються. Якщо ураження відбувається пізніше, то проросток розвивається дуже ослабленим і дає кволу рослину або гине, не досягнувши поверхні грунту. Уражені рослини погано розвиваються, відстають у рості, листочки жовтіють і, починаючи з нижніх, всихають. Пліснявіння проростаючого насіння може викликатися одночасно кількома різними видами цвільових грибів.
Сіро-зелене пліснявіння
Pénicillium (пеніцил) – наліт жовтувато-зеленувато-сірий, сіро-блакитний, сіро-зелений, темно-зелений. Спори
одноклітинні, шаровидні. іноді еліптичні чи яйцевидні, гладенькі, зібрані в ланцюжки на конідієносцях .
Aspergillus (аспергіл) – наліт зеленкуватий, димчасто-сірий, жовтий до грифельно-оливкового. Спори одноклітинні, шаровидні. іноді еліптичні чи яйцевидні, гладенькі або шипуваті, зібрані в радіальну голівку або мають вигляд колонки.
Botrytis (ботрітіс) – наліт грибниці пухнасто-павутинистий, від димчастого до сіро-оливкового кольору. Конідії овальні, зібрані групами на розгалужених конідіїносцях.
Мисог (мукор) – наліт спочатку світлий, потім набуває сіро-зеленого чи темно-бурого кольору, швидко росте. Спори еліптично-циліндричні, на кінцях заокруглені, нерівнобокі, формуються у голівках, які піднімаються над субстратом і добре помітні неозброєним оком.
Збудники сіро-зеленого пліснявіння починають розвиток при температурі +8°С, a Pénicillium навіть при +2… + 5°С, пригнічуючи інші гриби, які розвиваються на качанах і зернівках.
Темне пліснявіння
Alternaría (альтернарія) – наліт грибниці пухнастий чи повстяний, за кольором спочатку світлий, потім димчасто-сірий, темніючий до оливкового-чорного. Спори булавовидні, оливкові чи чорнувато-бурі з 3-6 поперечними і поздовжніми перегородками, зібрані в ланцюжки, які легко розпадаються.
Cladosporium (кладоспоріум) – грибниця темнозабарвлена. Назовні виходять пучки оливково-чорних конідієносців. Конідії продовгуваті, яйцевидні чи циліндричні, в основному одноклітинні або з 1-5 поперечними перегородками, буруваті чи оливкові, вкриті дрібнощитинною оболонкою (рис.). Розвиток хвороби починається при температурі вище +12°С, оптимум +22…+24°С.
Рожеве пліснявіння
Тгіспоіпесіит (трихотецій) утворює густий порошистий наліт, що складається із дернинок або подушечок, спочатку білого, а потім яскраво-рожевого кольору.
Конідієносці прості або циліндричні, злегка потовщені у верхівці. Конідії продовгувато-грушовидні з поперечною перегородкою, світлозабарвлені, в масі рожеві, часто зібрані в голівки на поверхні конідієносців.
Інтенсивний розвиток рожевого пліснявіння відмічається при температурі +8…+10°С та вологості качанів 19%, особливо сильно-під час достигання та при збереженні у сховищах з поганою вентиляцією.
Зберігається патоген у вигляді грибниці на уражених органах рослин, а поширюється конідіями.
Шкодочинність. Плісняві гриби в процесі життєдіяльності не тільки використовують живильні речовини зернівок, а і виділяють мікотоксини, що отруюють зародки і паростки насіння. Різко знижується енергія проростання і схожість насіння, воно стає непридатним для сівби. Посів ураженим насінням спричиняє зрідженість сходів та зниження врожаю зеленої маси і зерна.
Зерно, уражене деякими видами пліснявих грибів, не можна використовувати для годівлі тварин і для харчування людей, оскільки ці патогени можуть викликати отруєння та хвороби дихальних шляхів.
Заходи захисту:
• своєчасне збирання урожаю кукурудзи;
• просушка качанів і доведення їх до вологості 16%, зерна-до 13%;
• калібрування насіння;
• зберігання насіння в сухих приміщеннях, які добре вентилюються;
• сівба В оптимальні строки з прикатуванням посівів;
• протруювання насіння вітаваксом 200, 75 %-й з. п. (2 кг/га), вітаваксом 200 ФФ 34 %-й в.с.к. (2,5-3 л/т), максимом, 2,5 %-й т. к. с. (1 л/т).
