Джерелом аналізу ми взяли практичні дані наукових інститутів та публікації на цю тему впродовж останніх  років. Розглянули різноманітні гібриди, різні строки посіву та обробітку, але результат привів до одного: оптимальна густота стояння рослин соняшнику — у межах 50 тис. рослин на один гектар поля. Нижче в статті наводимо дані порівняння залежно від густоти висіву, які стосуються традиційного варіанту посіву соняшнику з міжряддям 70 см. Розглянемо фрагменти поля при такому висіві насіння. Чи можливе максимальне використання ресурсів для розвитку рослин соняшнику при такому міжрядді? В практиці досліджень зрозуміло чітко, що за такого розміщення рослин потенційний ресурс світла, води, поживних речовин використовується не повною мірою. Виходить, що за такого міжряддя 70 см «традиційної» густоти рослин (70-80 тис/га)  ми прирікаємо їх на взаємоконкуренцію за світло і воду  у надгрунтовому об’ємі, кисень, добрива і т д.

Упродовж мільйонів років на Землі рослини у процесі еволюції навчилися захищатись від крайніх проявів посухи. У будь-якому незайманому людиною місці земля завжди вкрита рослинними рештками з минулих років. Грунтові мікроорганізми переробляють значну їх частину, але природа регулює цей процес так, що земля обов’язково залишається вкритою. Це є дуже важливий момент — природа ніби не допускає прямого попадання променів на відкриту землю у зоні рослинності.

Ефект сауни. Часто поясненню якого-небудь неочевидного, складного фізичного процесу допомагають прості аналогії, зрозумілі на побутовому рівні. Застосуємо цей прийом. Людина в сауні перегрівається за рахунок контакту з повітрям, нагрітим від каміння. І людина, крім гарячого повітря, відчуває ще й потік тепла, який потрапляє на її шкіру, нібито, від невидимих променів, котрі йдуть безпосередньо від нагрітого каміння. Так все і відбувається. Потік інфрачервоних променів, невидимих для людського ока (людина бачить у вузькому діапазоні електромагнітних хвиль 0,4–0,8 мкм, а інфрачервоні випромінювання лежать у діапазоні 0,8–800 мкм), пронизує повітря зі швидкістю світла і нагріває тіла, які трапляються на його шляху. Але це ще не все. Ковш води, вилитий на розпечене каміння сауни, охолоджує його, але температура при цьому в сауні різко росте. Точніше, не температура повітря, а нагрівання предметів (включно з людиною). Пояснення такого парадоксу наступне. Одноатомні та двоатомні гази (а саме з них складається повітря — суміш N₂ і О₂) не поглинають променеву енергію і не випромінюють її, а триатомні гази Н₂О і СО₂ поводять себе у променевому потоці як тверді частинки і, будучи нагрітими (від каміння у нашому прикладі), випромінюють тепловий потік.

Саме тому людина відчуває, що «жару додалося», хоча температура повітря у сауні трохи знизилася. Як же людина витримує середовище з температурою понад 100 °C (рекорд — майже 170 °C). Усе просто: активне виділення води з організму людини через піт, що випаровується з поверхні шкіри, утримує температуру тіла в допустимих межах.

А тепер повернемося до рослин. Якщо сонячні промені потрапляють на грунт між рослинами, то ці ділянки швидко нагріваються до температури, вище навколишнього повітря. Швидке нагрівання грунту обумовлене двома причинами. Сонячні промені  нагрівають тіла, залежно від їх кольору — темні нагріваються більше, аніж світлі, а крім того, нерівномірність поверхні грунту збільшує освітлену площу і вона, практично, не відбиває сонячні промені, тобто усі промені поглинає.Будучи нагрітою від поглинутих сонячних променів, ця частина грунту випромінює тепловий потік вже в діапазоні іч-хвиль на листя рослин знизу.

Всім відомо, що випаровування води з поверхні листка (транспірація) відбувається через продихи листка, і природа сховала їх від потрапляння сонячних променів на нижній бік листка. У соняшнику, наприклад, продихів знизу листка вдвічі більше, ніж зверху (є рослини, на листях яких усі продихи розташовані знизу). Саме на нижню частину листка іде потік іч-випромінювань від нагрітої ділянки грунту.

Інтенсивність транспірації — кількість випаруваної води у грамах за годину з площі дм² — може змінюватись, залежно від умов, у які потрапила рослина,  від 0,15 до 1,5 г, год/дм². І якщо врахувати додатковий тепловий потік від іч-випромінювання молекул СО₂ та води і кількість випаруваної води з 1 га за вегетацію; (для пшениці — близько 2 тис.т, кукурудзи — 3,2 тис.т, соняшнику — понад 4 тис. т), то стає зрозумілим, яку «сауну» господар приготував рослині у посуху.

Отже, чим менше поверхня поля доступна прямим сонячним променям, тим легше рослині пережити посуху. Боротьба за виживання змушує рослини інтенсивно випаровувати воду, так що різниця температури живого листа і «мертвого», за інших рівних умов, становить майже 7°C. Як треба рослині випаровувати воду, щоб утримувати таку різницю?

У природному середовищі рослина в таких умовах не опиняється.

Повніше використати потенціал. В літературі є достатньо даних, які підтверджують,що оптимальне розташування соняшнику на полі знижує конкуренцію між рослинами, а це призводить до більш повного використання потенціалу, необхідного для життя і продуктивності рослини. Характерно, що при менших відстанях між рядами (~45 см) це природно — зменшує конкуренцію між рослинами, не витрачається енергія рослин на боротьбу між собою, і кожна рослина споживає необхідну кількість поживних речовин, світла та води.

Як ми вже зауважували, чим менша поверхня поля доступна для прямих сонячних променів, тим легше рослині перенести посуху. Длясоняшнику це особливо значимо, адже потік іч-випромінювань від перегрітого грунту потрапляє на нижню частину листків, кількість яких в однієї рослини майже 30 і сумарна площа їх сягає 1 м². Кілька слів про значимість енергії сонця, яка надходить на утворення та накопичення біологічно поживних речовин.Чим більша листова поверхня яка  працює як «фабрика утилізації сонячної енергії», тим потужніша рослина. У одніє рослини соняшнику листова поверхня становить майже 1 м², тобто 5 м² на 1 м² поля, треба, щоб вся ця поверхня була максимально освітлена сонцем. І це особливо важливо для соняшнику у фазі утворення кошика. Грунтова волога рівномірніше зволожує грунт між рослинами, тому використовується ефективніше і у більшій кількості, ніж при ширших міжряддях, де тільки окреме коріння досягає їх середини.Що стосується низької продуктивності рослин при ширині міжряддя 70 см, то це легко пояснюється. Рослини скупчені у рядах (завдяки неточному висіву сівалок), це підсилює конкуренцію між ними за вологу, світло та поживні речовини вже у ранній період життяі, далі тільки підсилюється аж до дозрівання, що при однакових факторах зовнішнього середовища стримує можливість підвищення врожайності за рахунок більш продуктивного використання вологи, поживних речовин та максимальної утилізації сонячної радіації. Широке міжряддя 70см створює сприятливі умови для розвитку шкідливої рослинності. Тому для знищення бур’янів необхідно робити міжрядні обробки, під час яких травмуються верхні тонкі корінці, які забезпечують споживання вологи навіть за незначних опадів, або вносити грунтові гербіциди, які пригнічують рослини на початкових етапах розвитку.Оптимальне розміщення рослин у полі дозволяє більшою мірою розвинути кореневу систему, а значить і продуктивність рослини.

Рівномірність розміщення рослин у рядах. До зменшенняврожайності призводить і нерівномірне розміщення рослин у рядах, це підтверджують досліди вчених і практиків. При рівномірному розміщенні покращується освітлення кожної рослини і підвищується продуктивність фітоценозу. Тому у дослідах багатьох дослідників зменшення ширини міжрядь із 70 до 45 см сприяло підвищенню урожайності соняшнику 3-6 ц/га. Соняшник краще за інші культури пригнічує бур’яни. Виходячи з суто лінійних і площинних оптимізацій, можна стверджувати, що під час висіву соняшнику для отримання максимального врожаю і виходу олії з гектара необхідно забезпечувати ширину міжрядь 45 см при густоті посіву 50 тис/га.Таке розміщення дозволяє забезпечити рівновіддаленість рослин у 45 см, що захистить грунт від перегріву прямими сонячними променями, і, тим самим, зменшить втрати вологи на випаровування, підсилить пригнічення бур’янів, затінених рівномірно розташованим листям, коренева система рослин пронизує весь об’єм грунту між рослинами, що разом із поліпшенням повітряного живлення дозволяє ефективно використовувати весь життєвий простір для формування високої врожайності соняшнику.

Дослідження з вивчення впливу густоти стояння рослин на про­дуктивність соняшнику прово­дили у  польовій сівозміні. Ґрунтовий покрив дослідної ділянки – чор­нозем типовий на карбонатному лесі. Вміст гумусу в орному шарі становить 4,31%, валового азоту – 0,25-035%, фос­фору – 0,13-0,14%, калію – 4,1-4,6%. Реакція ґрунтового розчину  (рН 6,4-6,8). Попередник – ячмінь ярий.

Висівали ранньостиглий гібрид соняшнику.Густота становила 30, 40, 50, 60, 70 та 80 тис.рослин/га. В дослідженнях густота 40 тис./га вважалася контрольним варіантом.Водночас збільшення густоти стояння рослин призводить до:витягування рослин у висоту, зменшенню діаметру стебла і кошика, зменшується і загальна фітомаса.

Одержані дані свідчать, що висота рослин та діаметр кошика змінюють­ся залежно від густоти стояння. В контрольному варіанті з густо­тою 40 тис./га висота рослин станови­ла в середньому 171,2 см, при 80 тис./га – 178,9 см.

А саме головне,що діаметр кошика коливався залеж­но від густоти в середньому за два роки в межах 15,1-22,9 см. Най­більші кошики соняшник формував при густоті 30 тис.рослин/га – 22,9 см, а найменші – при 80 тис.рос­лин/га – 15,1 см.

Залежно від густоти стояння рослин на одиниці площі між висотою стебла  і кількістю насіння існує обернена залежність, із загущенням  висота рослин збільшується, а кількість квітів та насіння в кошику зменшується.Кількість насіння в кошику ви­значалася рівнем освітленості рослини в період диференціації конуса наростання (чотири-п’ять пар листків – поява кошика). При недостатній освітленості в цей період (загущення посівів, значна забур’яненість, нерівномірний розподіл в рядку) в кошику закладається менше квітів, і, відповідно, зменшується кількість насіння. У наших дослідах відмічено, що при 50 тис./га кількість насіння у кошику – 1058 шт, в середньому за два роки. При загущенні посівів від 50 до 80 тис./га, навпаки, кількість насіння зменшу­валась до 744 шт.

Пустозерність залежала як від гус­тоти стояння рослин, так і від клі­матичних умов. В середньому за два роки дослідів з загущенням посівів відмічалося збільшення пустих зерен. При загущенні посівів до 70 та 80 тис./га кількість дефектного насіння зрос­тала і показники пустозерності становили 19,4 та 21,9%. Отже, густо­ту 50 тис./га потрібно вважати оптимальною, при якій максимально реалізується насіннєвий потенціал гібрида та формується максимальна кількість насіння.За даними різних вчених, маса 1000 насінин соняшнику – генетично зумовлений показник, але він може змінюватися залежно від ґрунто­во-кліматичних умов та агротехніч­них заходів, зокрема від густоти стояння. Найменшою продуктивністю характеризувалися кошики, що сформувалися при густоті 80 тис./га. При густоті 30 тис./га маса 1000 насінин хоча і була найбільшою, проте кількість насіння з кошика виявилась меншою на 56 та 125 шт. відповідно, ніж при густоті 40 і 50 тис./га, що негативно позначилося на показни­ках маси насіння з одного кошика. Отже, густота 50 тис./га виявилась найоптимальнішою, при її збільшенні або зменшенні спостерігається суттєве зниження продуктивності.

Врожайність соняшнику залежить від густоти рослин та середньої продуктивності одного кошика. В середньому за два роки опти­мальною для гібрида виявилась густота 50 тис./га, урожайність насіння становила 2.75 т/га.

Вихід олії – показник, який за­лежить від урожайності та вмісту олії. Високий вміст олії в насінні соняшнику формується в на­сінні впродовж 25-30 днів при загальній тривалості олієутворення 40 днів.Найбільший вихід олії спо­стерігався при густоті 50 тис.рослин/га – 1,38 т/га, але при густоті 60, 70, 80 тис. рос­лин/га також був високий вихід олії – 1,32,1,29, 1,25 т/га відповідно. Таким чином, за результатами проведених досліджень доведено суттєвий вплив густоти і ширини міжрядь на біометрич­ні показники, структурні елементи продуктивності рослин соняшнику, врожайність та вихід олії. Для виро­щування високопродуктивних гібридів оптимальною і найбільш раціо­нальною виявилась густота 50 тис./га – отримано максимальну врожайність насіння та високий вихід соняшникової олії.

З повагою, агровідділ ТОВ «ЕКО-БІО-ТЕХ» тел.: (050) 107-11-21