Назва помідор походить від італ. pomo d’oro – золоте яблуко. Сучасна назва була у ацтеків – матль, французи переробили її у фр. tomate (томат).
Батьківщина – Південна Америка, де до цих пір зустрічаються дикі та ніпівкультурні форми томату. В середині XVI ст. томат потрапив в Іспанію, Португалію, а потім в Італію, Францію та інші європейські країни, а в XVIII ст. – в Росію. Тривалий час томати вважались неїстівними і навіть отруйними. Європейські садівники розводили їх як екзотичні декоративні рослини. В американський підручник по ботаніці ввійшла історія, як підкуплений кухар намагався отруїти Джорджа Вашингтона стравою з помідорів. Майбутній перший президент США, скуштувавши приготовану страву, пішов далі займатись справами, так і не дізнавшись про підступну зраду.
На сьогодні томат є однією з найпопулярніших культур, головним чином дякуючи своїм цінним поживним та дієтичним якостям, великому різноманіттю сортів, високій чутливості до застосовуваних прийомів вирощування. Його обробляють у відкритому ґрунті, під плівковими укриттями, в теплицях, парниках, на балконах, лоджіях і навіть в кімнатах на підвіконниках.
Зрілі плоди томату багаті на вміст цукрів та вітаміну С, містять білки, крохмаль, органічні кислоти, клітковину та пектинові речовини, мінеральні речовини (кальцій, натрій, магній, залізо, хлор, фосфор, сірку, кремній, йод та ін.), а також каротиноїди, каротин та лікопін (вони визначають жовто-помаранчевий або червоний колір плодів), вітаміни групи В, нікотинову ті фолієву кислоти, вітамін К.
Ринок. Промислова переробка та використовування
За свої високі смакові якості томати стали улюбленим овочевим продуктом населення. За своєю поживною цінністю томати і зараз заслуговують назву «золотих» або «райських» яблук, як їх іноді називали в давнину. Томати використовують соленими, маринованими, але більше всього вживають у свіжому вигляді. Особливо важливе значення вони мають в консервній промисловості. У свіжому вигляді та для переробки в основному використовують червоні плоди. Найкращі томати – це свіжі плоди, зібрані червоними з рослин, вирощених на своїй ділянці. До переваг цього овочу варто віднести вміст в плодах 0,2% жиру. Насіння томатів мають 17-29% олії. За складом жирних кислот олія з насіння томатів відноситься до повноцінних продуктів харчування. В Італії, наприклад, із насіння витягають напіввисихаючу олію та заправляють нею салати. Томатну олію також використовують при виробництві маргарину та мила.
В їжу плоди використовують вельми різноманітно: у свіжому, вареному, жареному, соленому, консервованому, маринованому вигляді та як приправу до різних страв.
Томати знайшли застосування і в косметиці. Так, їх сік входить до складу ряду лосьйонів та кремів, а маски з розтертих помідорів корисні при пористій та в’ялій шкірі.
Свіжі томати та томатний сік корисні при серцево-судинних захворюваннях, гастритах з пониженою кислотністю, загальному занепаді сил, послабленні пам’яті, анемії. Томат також застосовують як проносний засіб.
Біологічні особливості
Томат має сильно розвинену кореневу систему. Коріння розгалужене, росте і формуються швидко. Проникають в землю на велику глибину (при безрозсадній культурі до 1 м та більше), розростаючись в діаметрі на 1,5-2,5 м. При наявності вологи та живлення додаткове коріння може формуватись на будь-якій частині стебла, тому томат можна розмножувати не лише насінням, але також живцями та бічними пагонами (пасинками). У воді стебло через декілька діб формують коріння.
Стебло у томата прямостояче або вилягаюче, розгалужене висотою від 30 см до 2 м та більше. Листя непарноперисте, розсічене на великі частки, іноді картопляного типу. Квіти дрібні, непоказні, жовті різних відтінків, зібрані в гроно. Томат – факультативний самоопилювач: в одній квітці є чоловічі та жіночі органи.
Плоди – соковиті багатогніздові ягоди різної форми (від плоско-округлої до циліндричної; можуть бути дрібними (маса до 50 г), середніми (51-100 г) та крупними (більше 100 г, а іноді до 800 г та більше). Забарвлення плодів від блідо-рожевого до яскраво-червоного та малинового, від білого, світло-зеленого, світло-жовтого до золотисто-жовтого.
Насіння дрібне, плоске, загострене біля основи, світло- або темно-жовте, зазвичай опушене, внаслідок чого мають сірий відтінок. Фізіологічно зрілими стають уже в зелених, сформованих плодах. Сходження зберігають 6-8 років.
При сприятливих температурних умовах та наявності вологи насіння проростає через 3-4 доби. Перший справжній листок з’являється зазвичай через 6-10 діб після сходів, наступні 3-4 листки – ще через 5-6 діб, в подальшому кожний новий листок з’являється через 3-5 діб. Починаючи з молодого віку в пазухах листків відростають бокові пагони (пасинки). Тривалість періоду від сходження до цвітіння рослини 50-70 діб, від цвітіння до дозрівання плоду 45-60 діб.
За будовою куща, товщини стебла та характеру листків розрізняють 3 різновиди томатів: нештамбовий, штамбовий, картопляний.
Сорти томату характеризують за різними критеріями:
- За типом росту куща – детерміновані та індетерміновані
- За часом достигання – ранні, середньостиглі, пізні
- За способом споживання – столові, для виробництва соку та ін.
Найбільш розповсюджені сорти нештамбового томату, маючого тонкі стебла, вилягаючі під вагою плодів, та крупні, слабко гофровані листки; кущи можуть бути як карликовими, так і високорослими. Сорти штамбового томату достатньо чисельні. Стебла у рослин товсті, листки середнього розміру, з короткими живцями та , зближеними частками, сильно гофровані; пасинків формується мало. Кущі компактні – від карликових до средньорослих. Виведені напівштамбові сорти томату, які займають проміжне положення між вказаними групами. Сортів картопляного типу, який отримав назву за схожість його листків із картопляними, дуже мало.
За типом росту куща сорти томату поділяються на детерміновані (слабкорослі) та індетерміновані (високорослі). У детермінованих сортів основне стебло та бокові пагони перестають рости після формування на стеблі 2-6, іноді більше грон. Стебло та всі пагони закінчуються квітковим гроном. Пасинки утворюються лише в нижній частині стебла. Кущ невеликий або середніх розмірів (60-180 см). Окрім типово детермінованих виокремлюють також супердетерміновані сорти, у яких рослини зупиняють ріст після формування на основному стеблі 2-3 грон (всі пагони закінчуються суцвіттями та утворюють сильно розгалужений невеликий кущ; друга хвиля росту відзначається після достигання більшої частини плодів; перше суцвіття формується на висоті 7-8-го листка), а також напівдетерміновані, рослини яких відрізняються більш сильним, майже необмеженим ростом – формують на одному стеблі 8-10 грон. В індетермінованих сортів томатів ріст рослин необмежений. Основне стебло закінчується квітковим гроном (перше гроно утворюється над 9-12 листом), а пасинок, що росте із пазухи листка, найближчого до верхівкового грона, продовжує ріст основного стебла. Після утворення декількох листків пасинок закінчує свій ріст закладенням квіткового бутону, а ріст рослини продовжується за рахунок найближчого пасинку. Так відбувається до кінця вегетації, котра зазвичай закінчується першими осінніми заморозками. Кущ високорослий (2 м та більше), але темп квітнення та формування плодів нижчий, ніж у томатів детермінованих сортів, розтягнутий.
Агротехніка
Томат – теплолюбива культура, оптимальна температура для росту та розвитку рослин 22-250С: при температурі нижче 100С пилок в квітках не дозріває та незапліднена зав’язь відпадає. Томат погано переносить підвищену вологість повітря але потребує багато води для росту плодів. Рослини томату вимогливі до світла. При його дефіциті затримується розвиток рослин, листя блідніє, сформовані бутони відпадають, стебла сильно витягуються. Досвічення в розсадний період покращує якість розсади та підвищує продуктивність рослин.
При внесенні органічних та мінеральних добрив та підтримуванні ґрунту в рихлому стані томат може рости на будь-яких (окрім дуже кислих) ґрунтах. Основні елементи мінерального живлення для томатів, як і для інших рослин – азот, фосфор та калій. В азоті томат має особливу потребу в період інтенсивного росту плодів, однак надлишок азоту небажаний, оскільки це призводить до сильного наростання вегетативної маси (т.зв. жирування рослин) на шкоду плодоношенню, а також інтенсивному накопиченню в плодах нітратів. При дефіциті фосфору рослини томатів слабо засвоюють азот, внаслідок чого зупиняється їх ріст, затримується формування та дозрівання плодів, листя набувають синьо-зелений, потім сіруватий, а стеблини лілово-коричневий колір. Фосфор особливо необхідний томатам на початку вегетації. Засвоєний рослинами в цей період, він йде на формування плодів. Калію томат споживає більш ніж азоту та фосфору. Він особливо потрібний рослинам в період росту плодів. При дефіциті цього елементу по краях листків з’являються жовто-коричневі крапки, вони починають звертатися, а потім відмирають. Томатам також необхідні макро – магній, сірка та мікроелементи – марганець, бор, мідь, які впливають на ріст та розвиток рослин. Їх вносять у вигляді мікродобрив.
