Шановні Господарі! В цій статті хочу донести Вам інформацію, як Агроном, про культуру, яку, начебто, всі ми «добре знаємо», але не завжди отримуємо ті врожаї, на які здатна ця культура, бо є ряд факторів, які ми не враховуємо при вирощуванні, отже:
«Той, хто сіє зерно – сіє добро». Пшениця – це одна з найстародавніших культурних рослин. Види культурної пшениці беруть свій початок, по даним вчених, від трьох диких злаків, які росли в Малій Азії, Південній Європі і Північній Африці. Одним з перших письмових свідчень стародавнього світу про пшеницю є шумерські глиняні таблички. Так, наприклад,врожайність зернових в той час досягала 300 ц/га. Причина високої культури землеробства криється в тому, що люди жили в гармонії з природою, боготворили землю і все живе.
Надзвичайні біологічні особливості пшениці. Уявіть статичну енергію стебла пшениці, якщо розглянути співвідношення висоти та діаметру. При висоті в 0,8 метра і поперечному перерізі 4 мм, отримуємо 200:1. Якщо перенести це в область будівництва, то вийде вежа товщиною 1 метр і заввишки 200 метрів. Жоден архітектор не зміг би звести таку споруду. Можна тільки дивуватися цій незрівнянній силі, особливо коли стебла з колосками колишуться на вітрі! Ця тяжкість у верхній частині рослини вимагає компенсації на протилежному полюсі, в корені. Утворення коренів злаку унікально, відгалуження коренів запускають незліченну кількість крихітних волосків глибоко в грунт, і доходить до глибини 1-2 метри. Наскільки тісно корінь з’єднується з землею показує одна цифра: кореневі волоски однієї злакової рослини складають разом довжину близько 2 км.
Фази розвитку. Протягом вегетації у зернових культур відзначають наступні фази росту та розвитку: сходи, кущення, вихід в трубку, колосіння, цвітіння і дозрівання. У озимих культур перші дві фази розвитку за сприятливих умов протікають восени, решта – навесні і влітку наступного року; у ярих – навесні і влітку в рік посіву. Для розробки ефективних прийомів мінерального живлення важливо знати етапи органогенезу, тобто утворення органів. Було розроблено декілька систем для числового найменування стадій росту і розвитку. Серед цих систем, найбільш часто користуються шкалою Куперман, а в усьому світі, як правило, системами Фікса, Задокса (Z) або Науна (Feekes, Zadoks, Naun).
Міжнародна класифікація фаз розвитку пшениці по Задоксу
У міру набухання насіння починає проростати це є перший етап органогенезу(Z 00-10). До часу утворення 3-4 листків, другий етап органогенезу(Z 10-20), зародкові корені розгалужуються і проникають у грунт на глибину 30-35 см, ріст стебла і листя тимчасово припиняється, відбувається диференціація зародкового стебла на вузли і міжвузля. Інтенсивність кущіння залежить від умов вирощування, видових і сортових особливостей зернових культур. У звичайних умовах озимі культури утворюють 3-6 пагонів, ярі – 2-3. Одночасно з утворенням бічних пагонів формується вторинна коренева система, яка розміщується в основному в поверхневому шарі ґрунту. У цей період відбувається закладка майбутнього врожаю – формування колоскових горбків.
Розвиток колоса і початок подовження стебла вимагають велику кількість ресурсів рослини. Величина врожаю значною мірою залежить також від розмірів колоса і його озерненості. Колос починає закладатися на третьому етапі органогенезу (Z 25-29). На цьому етапі підживлення азотними добривами N 30-60 кг сприяє збільшенню кількості сегментів колосу. У період кущення рослини повинні бути достатньою мірою забезпечені елементами живлення, особливо фосфором для закладки репродуктивних органів, та азотом, який різко збільшує ростові процеси формуючих продуктивних органів.
Четвертий етап органогенезу – початок виходу в трубку (Z 30-31) практично визначається прощупуванням першого стеблового вузла, який знаходиться на висоті 2-3 см від поверхні ґрунту. Це критичний період для озимих по забезпеченості вологою і живленням, оскільки в цей період формуються колосові горбки, від чого залежить кількість колосків у колосі.
П’ятий етап (Z 31-33) збігається з серединою фази виходу в трубку і характеризується початком утворення і диференціації квіток, йде закладка тичинок, маточок і покривних органів квітки. Фенологічною його ознакою є поява другого стеблового вузла. На цьому етапі органогенезу остаточно визначається потенційно можлива для сорту кількість квіток в колосках. Листове підживлення буде ефективне і забезпечить закладання крупного колосу.
Закінчення диференціації конуса наростання припадає на шостий і сьомий етапи органогенезу (Z 37-50), що збігається з другою половиною фази виходу в трубку до колосіння (Губанов В.Я., 1986). У цей період рослини поглинають найбільшу кількість поживних речовин, в результаті чого збільшується кількість продуктивних стебел, колосків і зерен у колосі. У цей час вноситься друга доза азотних добрив і некореневого підживлення (поява прапорцевого листка перед цвітінням). Таке підживлення значно підвищує урожай за рахунок підвищення життєздатності пилку. Цвітіння у зернових культур настає під час або незадовго після колосіння. Так, у ячменю цвітіння проходить ще до повного колосіння, коли колос не вийшов з піхви листка, у пшениці – через 2-3 дні.
Цвітіння (Z 60-69) починається в нижній частині колоса і поступово поширюється вгору. При екстремальних умовах всі квітки колосків вгорі і внизу колоса можуть відмерти ще до цвітіння. Кількість пагонів і квіток, що зав’язалися на пшениці зазвичай набагато більше колосків і зерна, яке може виростити рослина. Як відомо, зниження потенційної врожайності починається при втраті пагонів в кінці кущення і триває відмиранням квіток ще до цвітіння. Погодні умови під час цих періодів, названих критичними, визначають величину втрат потенційної врожайності. Останнє коригування потенційної врожайності відбувається в період наливу зерна (Z 70-80), коли визначається його крупність і маса. Позакореневе підживлення в цей період (після цвітіння при наявності асимілюючого листя) збільшує масу зерна і покращує його якість. Тривалість періоду дозрівання безпосередньо корелює з урожайністю: чим довше відбувається накопичення пластичних речовин, тим крупніша зернівка і тим вище збір зерна. На кожному етапі утворення і росту органів, рослина витрачає колосальну кількість енергії. Забезпечення рослини елементами живлення, допоміжними продуктами (амінокислотами, стимуляторами росту) в потрібний час і в необхідній кількості для безперебійної роботи фізіологічних реакцій, в обміні речовин сприяють максимальній реалізації генетичного потенціалу рослини. Покращуючи умови проходження тієї чи іншої фази за допомогою правильної системи основного живлення, і позакореневих підживлень, підвищуємо імунітет до захворювань і шкідників, ми зберігаємо активну кореневу систему, продуктивні пагони, асимілюючу поверхню листків, тим самим забезпечуємо повноцінний налив зерна – зберігаємо урожай!
Агроном повинен знати, яка кількість елементів живлення і коли буде потрібна рослині, щоб досягти бажаної врожайності, беручи до уваги масу чинників. Особливу роль при цьому відіграють макро-, мезо та мікроелементи. Так, наприклад, Закон мінімуму Лібіха говорить: Повноцінний розвиток рослини залежить від того елемента живлення, який присутній у мінімальній кількості. Максимальний прибуток (прибутковість) залежить від наявності всіх елементів живлення для кожної культури. За даним законом, від елемента який знаходиться в мінімумі, залежать ріст, розвиток рослин і величина врожайності. При цьому, за законом мінімуму, недолік якого-небудь одного елемента не компенсується надлишком всіх інших. Якщо в грунті багато азоту, калію та ін. поживних речовин, але не вистачає фосфору (або навпаки) рослини будуть нормально розвиватися тільки до тих пір, поки не засвоять весь фосфор. Фактори, що стримують розвиток організмів через нестачу або їх надлишку в порівнянні з потребами є лімітуючими.
Особливо великий вплив дисбалансу елементів живлення в критичні періоди розвитку зернових культур: кущіння, цвітіння, наливання зерна. Кількість засвоєних елементів живлення визначає утворення продуктів фотосинтезу (ПФ), як безпосередньо, так і через синтез фітогормонів, що регулюють величину і рівень утворення ПФ. Кількість продуктів фотосинтезу, що утворюються в фотосинтезирующих частинах рослин впливає на ріст надземної та підземної біомаси рослин, величину врожаю зернових культур. Фітогормони впливають на ступінь розвитку кореневої і вегетативної біомаси, час переходу до репродуктивної стадії, відтік ассимилятів з запасаючих органів в колос. Недолік елементів живлення порушує баланс фітогормонів, тому дуже важливо контролювати баланс елементів живлення.
Стрес рослин – це зниження врожайності та якості!
«Прихований голод» – дефіцит елементів живлення.
Дефіцит елементів живлення може не мати візуальних симптомів, таких як хлороз (пожовтіння) листя рослин, особливо при легкому ступені дефіциту. Однак, при цьому відбувається значне скорочення врожайності культури – на 10 – 30%. Вчені називають цей феномен «прихованим голодом». Невірне живлення культур зустрічається набагато частіше, ніж це можна уявити. Прихований дефіцит гальмує реакцію рослин на добрива. Урожайність не підніметься до тих пір, поки не відкорегований дефіцит елементів живлення. Однак, навіть явний дисбаланс елементів живлення важко розпізнати. Симптоми варіюють у різних культур і накладаються на симптоми хвороби і вірусів, що також призводить до неправильної оцінки ситуації. Такий дефіцит можна виявити тільки за допомогою лабораторного аналізу тканин рослин і ґрунту.
Управління стресом – збереження врожайності. Стрес – загальна неспецифічна адаптаційна реакція рослин на дію будь-яких несприятливих факторів. Внутрішній прояв стресу супроводжується уповільненням метаболічних процесів, переважанням реакцій розпаду над синтезом, затратам енергії на відновлення обміну речовин в збиток формуванню врожаю.
На врожайність впливає не тільки рівень фотосинтезу, а й саме переміщення продуктів фотосинтезу з листя в репродуктивні органи.
Основною причиною застосування мікродобрив є підвищення рівня та обсягу продуктів фотосинтезу. Так як рослина виробляє більше вуглеводів в листках, значить більше живлення фотосинтезу транспортуються з листя в стебла. Потім вони рухаються в плоди. При стресових ситуаціях, рослини раніше перемикаються в репродуктивну фазу (вмирають раніше). Значить не всі продукти фотосинтезу будуть використані рослиною при наливанні насіння.
Контролюємо стрес – контролюємо проблему.
Зрушити рівновагу в умовах стресу в бік синтезу білка можна тільки за допомогою позакореневого підживлення, рекомендуємо застосування антистресових препаратів з добривами.
• На кожному етапі росту і розвитку організму стрес знижує генетичний потенціал рослин. Але особливо в критичні періоди: сходів, утворення генеративних органів, перехід від вегетативного росту до репродуктивної стадії, налив зерна. Кожен день перебування рослини в стресі – це недоотриманий урожай! Як правило, гербіциди застосовують на посівах зернових у фазу закладки майбутнього колоса. Пестицидне вторгнення в цей період стискає генетичну програму. Сила цього впливу на рослину порівнянна з ударом людини по голові і з повною втратою свідомості на кілька днів. Стрес призводить до зниження активності хлоропластів, уповільненню процесів обміну речовин, руйнуванню білка і т.д. Чи можна звести негативну післядію пестицидів до мінімального періоду часу? Так, можна. Сьогодні на допомогу прийшли амінокислоти і нова лінія рідких органо-мінеральних добрив: Амінокат, Райкат, Мікрокат (Atlantica Іспанія). www.viteraukraine.com. Ці унікальні рідкі комплекси містять амінокислоти рослинного походження в спеціальній композиції з елементами живлення і фітогормонами.
• Амінокат- є сучасним засобом управління стресом рослин. Виробник-Atlantica, Іспанія Амінокат – рідке органо-мінеральне добриво, вироблене на основі екстракту морських водоростей з макро- і мікроелементами. Амінокат як антистресант, відрізняється підвищеним вмістом вільних амінокислот ( 30%) і найбільшою мірою відповідає потребам рослини в критичній ситуації. Унікальний комплекс L-alpha – вільних АМІНОКИСЛОТ швидко включається в обмін речовин і допомагає рослинам відновити порушені ланцюжки синтезу білка, скорочує час стресового впливу негативних факторів середовища, таких як спека, механічні пошкодження, інтоксикація рослин, зупинка росту, ураження листя, від 3-4 днів, дл кількох годин. Рослина отримує готовий будівельний матеріал, який відновлює порушені ланцюжки утворення протеїну. При цьому економиться колосальна кількість енергії і часу для відновлення фізіолого-біохімічних процессів, швидко включається в обмін речовин. При застосуванні з листовим підживленням підсилює дію добрив, грає роль транспортного агента і володіє високим поверхневим натягом, є «прилипачем». Амінокат – застосовується з пестицидами. Отже керуючи стресом – зберігаємо урожай! Ми не можемо збільшити генетичний потенціал врожайності зернових культур – ми можемо тільки знизити його втрати.
Листове підживлення «Коріння – це листя, розташовані в грунті, а листя – це коріння, розташовані в повітрі»Достатня кількість елементів живлення в ґрунті не гарантує високу врожайність. Різні біотичні і абіотичні стреси впливають на доступність елементів живлення і засвоювану здатність кореневої системи рослин. Позакореневі добрива застосовуються для швидкої корекції дисбалансу елементів живлення і для збільшення споживання поживних речовин кореневою системою рослин. Науково і практично доведено, що виконання позакореневих підживлень підвищує споживання рослиною основних елементів живлення, внесених у ґрунт на 15-20% (доктор Тюкей). Доставка елементів живлення, необхідних рослинам у період стресу, здатна підтримати життєздатність рослин протягом усього періоду дії несприятливого фактору.Змінивши концентрацію елементів у тканинах за допомогою листового підживлення, рослинний організм, прагне до рівноваги системи, підсилює споживання елементів живлення кореневою системою. Це називається ефект насоса. Рослина споживає більше поживних елементів з ґрунту і добрив, підвищуючи їх ефективність. При виникненні стресових ситуацій, коли коренева система не здатна сприймати живлення – тільки листовими підживленнями можна відновити фізіологічні функції рослини і нормалізувати обмін речовин з мінімальними втратами врожайності. Живлення через листовий апарат дозволяє не тільки зберігати вегетативну масу, але й розвивати кореневу систему. Надлишок вуглеводів, вироблених в результаті синтезу цукрів хлорофілом, виділяється кореневими волосками, що стимулює колонії мікроорганізмів у зоні перебування кореня. У свою чергу колонії бактерій дають корінням ауксини та інші складові кореневих стимуляторів. Розвиток потужної кореневої системи і великої кількості кореневих волосків підвищує здатність рослини до поглинання води та іонів добрив.Вперше довів ефективність некореневого живлення відомий вчений, доктор Г.В. Тюкей. У своїх експериментах він використовував співвідношення мічених іонів фосфору і калію для визначення споживання їх листям і транспортування по рослині. Ці роботи довели, що у листових підживленнях великий потенціал в якості додаткової програми живлення для розвитку рослин. По ефективності цей шлях доставки живлення в 5-20 разів (а за деякими елементами до 100) разів коротше традиційного – живлення через корінь.
Чому ефективне правильне живлення по листу?Практично все, що необхідно рослині для росту і розвитку виробляють листя. Гормони, продукти метаболізму, білки, амінокислоти та ін. – все це роблять спеціальні клітини, які знаходяться в тканинах листя. Сонячне світло є головним каталізатором, тому все починається з сонячного фотона. Коріння теж виробляють деякі гормони, проте їх кількість незначна порівняно з обсягами, виробленими листям. Якщо розглядати рослину в цьому ракурсі, значить найкращою можливістю збільшення його продуктивності, тобто врожайності, є здорове розвинене листя.
Як підвищити ефективність листкового підживлення? Для того, щоб будь-яка програма листових обробок була найбільш ефективна для отримання максимальної врожайності, необхідно доставити стимулятори росту і поживні речовини всередину листя. Це не так просто, так як для початку потрібно подолати захисний восковий шар, що захищає кожен листок. Після того, як добриво подолає цей шар, необхідно довести продукти в клітини, де і відбуваються всі дії. Все це ускладнюється тим, що навіть при потраплянні живлення всередину листа, більшість продуктів зупиняється всередині поверхні листа мембранами іонного обміну. Саме це і пояснює відсутність ефективності звичайних листових підживлень. Рослина використовує продихи для поглинання газів (СО2, Кисень) і для регуляції потоків води (транспірація). Однак, їх функціонування обмежується температурними рамками і наявністю вологи. Сучасні дослідження довели, що тільки мала частина того, що потрапляє на поверхню листа проходить всередину рослини через продихи – не більше 10%. Щоб допомогти рослині пережити стрес і не порушити природний ритм, ми повинні забезпечити її дуже якісним, доступним і дозованим живлення через листовий апарат. У всьому Агрономічному світі волога вважається лімітуючим фактором. Що ж робити в посушливий і жаркий період, коли не працює коренева система і не функціонує листовий апарат? Як допомогти рослині пережити температурний стрес? Відповідь була знайдена за допомогою нової лінії добрив Нутрівант Плюс. Лінія Нутрівант Плюс – це унікальні розробки Ізраїльських вчених, першочергово спрямовані на збереження життєдіяльності рослин протягом 20-30 днів в екстремальних умовах. Нутрівант Плюс отримали шляхом з’єднання елементів живлення з Фертівантом – унікальною поверхнево активною речовиною на органічній основі (патент компанії ICL).
У чому полягає механізм дії Фертіванта? Фертівант – це «конвеєр» для доставки елементів живлення в метаболічну систему рослини. Цей «конвеєр» працює повільно, беззупинно протягом 30 днів. Обробка рослин 1-2% розчином Нутріванта плюс зберігала вегетативну масу від загибелі до 30 днів в умовах жорстокої посухи без поливу.Фертівант не пошкоджує листову пластинку оброблюваних рослин, що не викликає некрози листя. Завдяки унікальній формулі, Фертівант зберігає на поверхні листа елементи живлення і, проникаючи в міжклітинний простір, сприяє залученню цих поживних речовин у метаболічну систему рослини. Таким чином, підвищивши ефективність листового підживлення, Фертівант відкрив нову сторінку світового досвіду листового підживлення. Наукові статті про Фертівант можна знайти у звітах Міжнародного симпозіуму «Листове підживлення» (Мерано, 2001р.).
Новизна полягає в тому, що Нутрівант Плюс має властивість, тривалого і дозованого живлення через листя, що істотно підсилює кореневу систему. На практиці, застосування Нутріванта Плюс дозволяє додатково збільшити від 10 до 30% споживання рослиною NPK, внесених у грунт з основним внесенням, і забезпечує прибавлення врожайності до 10-15 ц / га, а в деяких випадках, залежно від агрофону, і до 20 ц / га.
Кожен фахівець, який озброєний знаннями і має в своєму арсеналі сучасні препарати, може своєчасно і результативно впливати на процеси розвитку рослин, а не безпорадно дивитися на те, як гине його врожай. Не треба чекати милості від природи, потрібно її розуміти і активно допомагати. І як показує практика, вона щедро відгукується тільки на розумну і творчу діяльність Агронома.
Агроном-консультант ТОВ ЕКО-БІО-ТЕХ Чуприна Анатолій 050-107-11-21
