Вплив структури ґрунту на врожай

Існує багато факторів які впливають на родючість ґрунту: це і рівень поживних речовин доступних рослинам (N, P, K), кількість гумусу, наявність ґрунтових мікроорганізмів, фізичні властивості ґрунту.   Серед них, на мою думку, найголовнішою ознакою родючості ґрунту є його структура.

Структура ґрунту – це ґрунтові окремості (агрегати або грудочки), на які розпадається ґрунт, а здатність його розпадатися на ці окремості називають структурністю. З агрономічної точки зору найбільш важливими є агрегати розміром від 0,25 до 10 мм. Саме вони підтримують у ґрунті водний, повітряний, поживний та тепловий баланс необхідний для правильного розвитку рослин.

За своєю структурою ґрунти можна поділити на структурні та безструктурні.

Структурні ґрунти містять  80-60 % повітряно-сухих агрегатів (розміром 0,25—10 мм), а водотривких агрегатів 55-20%.  Рівноважна об’ємна маса таких ґрунтів коливається  від 1,15 до 1,3 г/см3. Водопроникність знаходиться в межах 90 – 30мм/год (середня за 6 год).

Завдяки таким агрофізичним властивостям структурні ґрунти:

1. Мають сприятливий водно-повітряний режим, завдяки якому зменшуються випаровування вологи з поверхні. Структурні ґрунти здатні утримувати до 86% води що надходить до них.
2. Добру аерацію, яка при наявності вологи створює сприятливі умови для розвитку ґрунтової мікрофлори, що в свою чергу сприяє мобілізації поживних речовин у ґрунті.
3. Стійку форму агрегатів, які здатні протистояти розмиву та дефляції (вітровій ерозії)  і відповідно зменшити ерозійні процеси.
4. Забезпечують краще проростання насіння, а також  добре розташування кореневої системи в орному шарі.

Безструктурні ґрунти умовно можна поділити на легкі (піщані) та важкі. Безструктурні важкі ґрунти мають  <40% повітряно-сухих агрегатів (розміром 0,25-10 мм)  і <20%  водотривких агрегатів.  Рівноважна об’ємна маса їх виходить за верхню межу оптимальних параметрів ( > 1,3 г/см3). Водопроникність менше 30 мм/год (середня за 6 год).

Через такі агрофізичні параметри важкі безструктурні ґрунти:

1. При зволоженні злипаються і утворюють брили, які при обробітку дуже важко руйнуються, а після повторного зволоження можуть знову утворити брили.  Тому на обробіток таких ґрунтів, як зазначав В.Р. Вільямс, при фізичній стиглості ґрунту треба  затратити  в 5-7 разів більше праці (енергії), ніж у випадку структурного ґрунту.
2. Мають погану повітропроникність. Це призводить до недостатнього забезпечення коренів рослин киснем. Обмеженого доступу повітря до ґрунтових мікроорганізмів, що в свою чергу викликає зміну видового складу мікроорганізмів. Зміна видового складу і зменшення кількості мікроорганізмів викликає сповільнення процесу розкладання органічних решток і відповідно  втрату значної кількості гумусу.
3. Розвиненої капілярної системи не мають. Саме цей фактор впливає на водний режим ґрунту.  При відсутності розвиненої капілярної системи в ґрунті із всієї кількості води яка надходить із опадами у ґрунт  потрапляє лише 30% , а 70% стікають по поверхні, крім того весняна снігова вода майже зовсім не може потрапити  до ґрунту.  Якщо вода накопичується в них, то вона не проходить в нижні шари глинистого горизонту. Значні обсяги залишаються в області росту кореневої системи рослин, що призводить до її гниття.
4. Багаті мікроелементами і мінеральними речовинами. Однак рослини не здатні скористатися ними повною мірою. Коренева система може поглинути тільки ті поживні речовини, які знаходяться в розчиненому вигляді, а також є кінцевим продуктом переробки мікроорганізмів. Безструктурні важкі ґрунти мають погані показники водопроникності. Тому навіть при внесенні добрив більшість їх залишається недоступна рослинам.

Всі ці показники призводять до значної втрати врожаю.

Заходи поліпшення важких безструктурних ґрунтів.

1. Мінімізація механічної дії на ґрунт і приведення її відповідно з допустимим тиском на ґрунт машинно-тракторних агрегатів.
2.  Надання ґрунтові більш рихлої і грудкуватої структури. Це можливо при внесені розпушуючих компонентів. Ними можуть виступати торф, пісок, вапно, зола.
3. Створення у ґрунті біологічного середовища, а саме використання органічних добрив таких як гній або компост, які є банком ґрунтової мікрофлори. Все це призведе до підвищення вмісту гумусу в ґрунті, а саме гумус є тим клеєм який впливає на утворення агрономічно-цінних агрегатів.
4. Використання в сівозміні сидератів та багаторічних трав.
5. Залишення на полі стерні і рослинних решток для їх наступного обробітку біопрепаратами для прискорення гуміфікації.  Використання біопрепаратів такі як біодеструктори, органік баланс, екостерн  призводить до покращення біологічної активності ґрунту, агрохімічного та фізичного стану ґрунту (рихлість вологоємність, аерація).

Рекомендації

Структура ідеальної води подібна до структури глинистих мінералів ґрунту Точний висів- високий врожай!! Вплив вологи на озимі Механічний тестер перевірки проникності ґрунту У статті представлено вплив розташування рослин на продуктивність і врожайність соняшнику Збір врожаю 2017 після застосування добрив.